Ольга Томашевська та Наталія Маркович.


Жіноча душа – то є дивна субстанція : відверті історії від наших дебютанток.

Наталія Маркович. Народилася і проживає в місті Ужгород. Виховує двох дітей. Любить малювати, особливо - аквареллю і кавою. Захоплюється фотографією. Вміє робити гігантські мильні бульбашки і мріє потрапити у Хоґвартс, хоча їй вже далеко не 11.

Пише короткі прозові твори. Готує до друку першу збірку під назвою "Акварель". Її твори відзначаються детальним зануренням у почуття героїв і відкритим фіналом. Це схоже на спробу зазирнути у певний відрізок життя окремих людей, відчути їхні прагнення, біль і можливості, зігрітися душевністю і щирістю переживань.
Попри свою певну закритість Наталія любить людей і вірить у те, що кожен з нас має право на любов, підтримку і реалізацію найкращого сюжету власного життя.

Ольга Томашевська. Народилася у Казахстані, в родині депортованих із Хмельницької обл., українців. До 1989 року жила за Полярним колом у військовому містечку Луостарі – тато був військовим. Поміж тим мандрувала літаком до обох бабусь – в Україну та Казахстан. Саме таке насичене дитинство пробудило цікавість до всього на світі. На моє становлення, як особистості, потужний вплив мала мама. Саме вона познайомила мене зі світом книги, української пісні та світом мистецтва. Мама працювала у бібліотеці, займалася просвітницько-культурним життям, влаштовувала виступи, вистави, події. Тому моє дитинство – пізнавальне, цікаве та прожите у творчій атмосфері.

У 1989 році родина переїхала до Ужгорода і мама влаштувалася у дитячу бібліотеку ім. Вакарова. З цього часу я могла користуватися не лише пропозиціями абонемента, читальної зали, але й книгосховищем.

У 1998 р. поступила в УжНУ на філологічний факультет і до тепер моя професія пов'язана з текстами: написання, літературно-редакторська робота тощо.

Виховую 4 дітей, троє з яких – трійнята. Теж намагаюся привити їм любов до читання, хоч гаджети складають потужну конкуренцію.

Писати пробувала у школі та в університеті. Вірші друкувалися в університетській газеті та у поетичній збірці "Світанок віку".

Останнім часом прийшло натхнення писати так звані замальовки – невеличку прозу, де є "головний герой/героїня", настрій, емоції та розлога образність.

Ці чудові жінки дуже різні... але об’єднує їх одне : жага до життя та феноменальна щирість а також щасливе материнство.
Важливо!

При відвідуванні даного заходу переконливо просимо зберігати соціальну дистанцію і бути в масці!