Редакція зустрілась з цього приводу з одним із ініціаторів звернення щодо утворення коаліційного об’єднання асоціацій органів місцевого самоврядування, громадських і неурядових організацій та експертів і науковців області з аналогічною назвою, керівником Офісу реформ і виконавчим директором Закарпатського регіонального відділення Асоціації міст України Олегом Лукшою.
– Пане Олеже, за останні 5-7 років очолювані Вами громадські об’єднання, зокрема і Закарпатське РВ АМУ, достатньо активно діють у коаліційних об’єднаннях «Реформи задля гідного життя» та «Форум екологічного порятунку Закарпаття». Що зумовило утворення ще однієї коаліції?
– На відміну від демократичних країн Європи і світу, де подібні структури громадянського суспільства виникають з потреб їх самоорганізації на грунті спільних інтересів, в Україні коаліції найчастіше створюються через неспроможність або небажання влади вирішувати проблему, яка загрожує катастрофічними наслідками. Нерідко - коли чиновники у державній владі або місцевій раді не лише не захищають державні інтереси чи інтереси громад, але й порушують закони. Так було із незаконним саботажем децентралізаційної реформи на Закарпатті з боку ОДА у 2015-2019 рр. Тоді цьому протистояла лише коаліція «Реформи задля гідного життя». Так було і є зі спробами тандемів «бізнес - влада» масової забудови гірських річок Закарпаття малими ГЕС або вітроелектростанцією на полонині Боржава задля прибутків на «зеленому тарифі». Системно та у судах, протидіє таким шкідливим для природи Закарпаття проєктам з 2012 року коаліція «Форум екологічного порятунку Закарпаття». Нині ж мова йде про помилкове, вкрай непродумане за наслідками для Закарпаття і держави Україна загалом, рішення керівництва обласної влади 2008 року про передачу повноважень представляти західні області України у Міжрегіональній асоціації «Карпатський Єврорегіон» до Львівської обласної ради. До речі, створення коаліції «Закарпаття – український центр Карпатського Єврорегіону» супроводжується ще й громадською експертизою імовірних порушень законів та всіх подальших обставин і наслідків рішення 2008 року. Адже пройшло 12 років і найбільший у Європі за населенням і територією Карпатський Єврорегіон, як один із найвагоміших інституційних здобутків транскордонної і міжнародної політики незалежної України, що міг би слугувати нині ще й інструментом реалізації Угоди про асоціацію України з ЄС та важливою складовою безпекової політики, нині фактично не функціонує і перебуває на грані розвалу. А це вже не фіглі, як кажуть на Закарпатті.
– Чому знову саме Закарпатське РВ АМУ на вістрі нової громадської ініціативи?
– По-перше, зі старшого покоління експертів і урядовців 90-х і 2000-х років, які були фундаторами транскордонного співробітництва на Закарпатті після падіння «залізної завіси» на кордонах СРСР і знають все про Карпатський Єврорегіон, суспільно активних людей залишилось небагато. По-друге, величезній когорті представників справжньої еліти Закарпаття зі сфер науки, освіти, культури, місцевого самоврядування, державного управління, громадянського суспільства, медіа та промисловості і бізнесу краю, які нині об’єднали свої зусилля у коаліції «Закарпаття – український центр Карпатського Єврорегіону», надто небайдужими є ті проблеми, що створюють Закарпаттю штучні бар’єри для розвитку у найчутливішій сфері нашої геостратегічної переваги - розташування на кордонах із 4-ма країнами ЄС. Скільки можна владі, як мантру, з року в рік повторювати про «унікальність географічного розташування» Закарпаття – і нічого не робити, щоб найбільш ефективна, гнучка, уже достатньо унормована у законодавстві, з історичним досвідом формування нинішньої архітектури «Європи без кордонів» така потенційно ефективна інституція як Єврорегіон була залишена у минулому! Якщо хтось вважає, що перебільшую, нехай ознайомиться з текстом Регіональної стратегії Закарпаття до 2027 року, в якій Карпатський Єврорегіон всього один раз, та й то побіжно згадується. Навіть без натяку що небудь спланувати чи покращити на майбутнє з участю цієї інституції.
По-третє, ініціативу громадськості Закарпаття підтримали Загальні Збори Закарпатського РВ АМУ та Загальні Збори Регіональної асоціації міст, селищ і сіл та громад «Закарпаття – ХХІ століття». Разом вони представляють територіальні громади, в яких проживає 87 відсотків населення Закарпаття! На зборах мені надано всі повноваження з представлення інтересів громад у досягненні мети коаліції. У чому ці інтереси? Лише співпрацюючих із Закарпаттям міст-побратимів і міст-партнерів у сусідніх Угорщині, Словаччині, Румунії і Польщі – понад 80. Нічого подібного – особливо, що стосується Угорщини, Словаччини Румунії – Львівська область і близько не має з цілком об’єктивних причин. По-четверте, нас надихає світла пам’ять про видатну особистість Закарпаття – ініціатора і засновника у 1993 році першої у Центральній і Східній Європі та найбільшої у Європі інституції міжнародного і транскордонного співробітництва пострадянської доби – Міжрегіональної асоціації «Карпатський Єврорегіон», першого (і останнього) всенародно обраного губернатора Закарпатської області, Надзвичайного і Повноважного Посла України у Чеській і Словацькій республіках, народного депутата ІІ скликання, автора і керівника робочої групи з підготовки Закону України «Про спеціальну економічну зону «Закарпаття» - Сергія Устича. Лідерів з таким інтелектуальним, управлінським та державотворчим доробком Закарпаття більше не мало у своїй новітній історії. І це особливо спонукає нас до відродження його дітища - Карпатського Єврорегіону в нових історичних умовах. Особисто добре знав і тісно співпрацював із Сергієм Устичем, ще й як видатним вченим, доктором наук і засновником нового наукового напрямку - соціологічного сервісу та системних статистичних досліджень транскордонних процесів, як засновником і директором Інституту транскордонного співробітництва у м. Ужгороді, автором понад 90 наукових статей і монографій та координатором унікальних наукових проєктів транскордонної співпраці, аналогів яким у наш час девальвації цінностей наукових досліджень немає.
– Що можете сказати про досвід організацій, з Вами пов’язаних, у діяльності Карпатського Єврорегіону?
– Цьому досвіду уже виповнюється 20 років. До речі, як днями виповнюється 20 років від утворення Закарпатського РВ АМУ зі статусом юрособи. Так у 2001 році та у 2004 році, мені АМУ доручила провести перші форуми міст-партенрів та міст-побратимів «Україна-Словаччина-Угорщина» у м. Ужгороді та «Україна-Румунія» у м. Баю-Маре. Форуми мали неабиякий успіх. Перша стратегічна програма міста, розроблена під моїм керівництвом «Ужгород-2010» у 2001 році перемогла на конкурсі Карпатського Фонду, котрий функціонує донині. На початку 2000-х років саме Карпатський Фонд при Карпатському Єврорегіоні надавав конкурсні можливості участі у грантових програмах багатьом ГО Закарпаття, що ставали на ноги. Серед них були і наші ГО.
З 2002 року зініціював і був головним редактором першого електронного інформаційно-аналітичного вісника «Карпатське європартнерство міст і регіонів», та активно просував у ньому концепцію інституційного посилення ролі муніципалітетів у Карпатському Єврорегіоні, яка особливо затребувана тепер – після проміжкового етапу децентралізації. У співпраці із тоді ще новоствореним Агентством регіонального розвитку та транскордонного співробітництва «Закарпаття» у 2002-2003 рр. брав активну участь у розробці Стратегії транскордонного співробітництва «Карпати2004-2011» - фактично першої Стратегії Карпатського Єврорегіону
На пропозицію обласної ради готував усі матеріали і проєкти рішень до останнього у м. Ужгороді засідання керівників регіонів – членів МА «Карпатського Єврорегіону» 8 вересня 2010 року, яке відбулось напередодні міжнародної конференції Ради Європи у м. Ужгороді «Сталий розвиток Карпат та інших гірських регіонів України».
Саме тоді підготував і домігся ухвалення Протокольного рішення щодо утворення міжнародної експертної групи з метою розроблення «Концепції розвитку МА «Карпатський Єврорегіон» у змінених реаліях транскордонного співробітництва». Львівська обласна рада на той час уже перебрала від Закарпаття повноваження національного представника серед 4-х областей Західної України. Але в сумнівний правовий спосіб передала їх Асоціації органів самоврядування «Єврорегіон Карпати-Україна» зі статусом місцевої. Протокольне ж рішення ужгородського засідання 2010 року ми все-таки реалізували. І на найвищому рівні розробки Стратегії, а не Концепції. Але без участі Польщі, бо вона не була учасником Програми Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна. Тим не менше, ми запропонували польській стороні участь у розробці Стратегії.
Отже, у 2013-2014 рр. у складі провідних експертів від України разом з Наталією Носа-Пилипенко, Оксаною Станкевич-Волосянчук, Тетяною Кулик та Вадимом Пилипенко, а також групами експертів зі Словаччини, Угорщини, Румунії і за сприяння та підтримки і участі Асоціацій європейських прикордонних регіонів і її генерального секретаря Мартіна Гілермо Раміреса була розроблена Стратегія Карпатського Єврорегіону – 2020. Від України в переліку залучених учасників розробки Стратегії Карпатський Єврорегіон – 2020 є ще понад 30 осіб – це представники обласних влад і експертних спільнот західних областей. У 2015 році ця Стратегія отримала спеціальну Почесну відзнаку у ЄС, як краща єврорегіональна стратегія. Не дивлячись на наші численні звернення, Закарпатська обласна рада, представники якої запрошувались і брали участь в усіх заходах стратегічного планування впродовж 1,5 року, так і не розглянула за 2015-2020 рр. питання впровадження Стратегії Карпатський Єврорегіон – 2020. Втім жити минулим громадськість та новостворені за децентралізаційною реформою 64 територіальні громади Закарпаття не збираються. І налаштовані на рішучі зміни, реалізуючи нові спроможності у розвитку.
– Але ж обласна рада першою в Україні разом з угорськими партнерами кілька років тому стала учасником нової, більш практичної форми транскордонного співробітництва – Європейського об’єднання територіального співробітництва «Тиса».
– Асоціації органів самоврядування і громадськість Закарпаття давно схвалили цей важливий крок у напрямку наповнення проєктами співпраці з Угорщиною. Але до чого тут єврорегіон – значно раніше унормована організаційна форма транскордонного співробітництва – у даному випадку аж 5-ох країн Карпатського мегарегіону? Єврорегіональна співпраця – це набагато ширше, багаторівневе поняття з різними формами роботи, які охоплюють практично всі сфери транскордонного співробітництва: від міжмуніципального і гуманітарного – до наукового і природоохоронного, від економіки і культури – до проблем безпеки і міграції.
До того ж, особливістю українських регіонів і територіальних громад Західної України, як суб’єктів транскордонного співробітництва в рамках Карпатського Єврорегіону, є те, що за рівнем об’єктивних сукупних характеристик місцевого і регіональногго розвитку ми суттєво відстаємо від прикордонних регіонів країн-сусідів ЄС. Але ж транскордонне співробітництва – це вулиця з двостороннім рухом. Отже, українська сторона має не лише щось отримувати, але й передавати партнерам у прикордонні! І в цьому на перший план виходить стратегія «м’якої сили», в чому Закарпаття й інші прикордонні регіони Західної України, на мій погляд, все ще мають немалий перелік переваг у порівнянні із сусідніми східними для них прикордонними регіонами Угорщини, Словаччини, Румунії і Польщі. Минулорічний проєкт Дмитра Тужанського та його ГО «Інститут Центрально-Європейської стратегії» під промовистою назвою «Re: Open Zakarpattya», серед іншого, переконливо підтвердив і приховані спроможності сукупного інтелекту та культурно-історичних надбань соціуму Закарпаття у конкуренції з іншими сусідніми регіонами ЄС. Для успішної реалізації подібних спроможностей якнайкраще підходить саме така універсальна інституція як Міжрегіональна асоціація «Карпатський Єврорегіон».
– Отже, на якій стадії нині перебуває коаліційне об’єднання «Закарпаття – український центр Карпатського Єврорегіону» та які його найближчі плани?
– Нині до участі в діяльності Коаліції долучилося уже понад 40 громадських об’єднань та асоціацій. Ми провели консультації і робочі зустрічі з-понад 50-ма експертами, вченими і громадськими активістами Закарпаття, а також з повноважними представниками Карпатського Єврорегіону в Угорщині, Румунії, Словаччині і Польщі. Мали годинну онлайн робочу зустріч з Генеральним секретарем Асоціації європеських прикордонних регіонів Мартіном Гілермо Раміресом. Усі без винятку експерти і науковці в готовності підтримувати наші ініціативи та плани дій по відродженню Карпатського Єврорегіону в нових реаліях триваючої децентралізаційної реформи в Україні. Реалізуючи першу статтю суттєво вдосконаленого у вересні 2018 року Закону України «Про транскордонне співробітництво», в якій визначено, що «суб’єкти транскордонного співробітництва – територіальні громади, їх представницькі органи та їх об’єднання», Закарпатське РВ АМУ по узгодженню з іншими регіональними відділеннями АМУ Івано-Франківської, Львівської та Чернівецької областей у березні 2021 року та на відзначення 20-ліття своєї діяльності – відкриває Міжрегіональний Офіс місцевих рад, асоціацій та громадських об’єднань з питань єврорегіональної співпраці та євроінтеграції «Карпатський Єврорегіон – Західна Україна».
На виконання рішення лютневих Загальних Зборів Закарпатського РВ АМУ завершується підготовка Міжрегіональної аналітичної доповіді «Відродження діяльності МА «Карпатський Єврорегіон» в нових геополітичних реаліях та в умовах євроінтеграційного поступу України». Доповідь буде передана обласним радам і обласним держадміністраціям західних регіонів та оприлюднена. Маємо намір також провести її громадське обговорення за участі депутатів обласних рад. Звісно, з метою усвідомленого прийняття ними відповідних рішень про визнання Закарпатської обласної ради національним представником від областей Західної України у МА «Карпатський Єврорегіон». Відповідно, готуємо листи-подяки від асоціацій місцевого самоврядування та громадських об’єднань Закарпаття Львівській обласній раді та місцевій Асоціації органів місцевого самоврядування «Єврорегіон Карпати-Україна» за 12-річну проєктну роботу в інтересах громад гірських територій Західної України, у т.ч. й Закарпаття, і за підтримки польських партнерів і програм та Мінрегіону України. І хоча ця проєктна робота, як вважаємо, прямо не стосувалась інституційної діяльності Карпатського Єврорегіону, вона надзвичайно актуальна і потрібна з огляду на один із нинішніх пріоритетів державної регіональної політики України – досягнення згуртованості українських регіонів.
У наші плани входить і проведення Міжрегіональної науково-практичної конференції пам’яті Сергія Устича на базі Ужгородського національного університету за підтримки новоствореного ГО «Інститут стратегічного розвитку Закарпаття». Орієнтовна тематика конференції «Карпатський Єврорегіон та міжрегіональна співпраця територіальних громад і влад та наукових установ Західної України».
Дуже важливо, щоб наші колеги із сусідніх областей Західної України на основі об’єктивної і достовірної інформації та багаторічних наукових розробок самі прийшли до висновку, що альтернативи Закарпаттю, як українському центру Карпатського Єврорегіону, просто не існує.
І що це вигідно навіть не стільки Закарпаттю, як Львівській, Івано-Франківській та Чернівецькій областям. З огляду як на чисто природно-географічні, так і геополітичні, просторово-інфраструктурні, економічні, екологічні і навіть мовно-етнокультурні чинники і фактори. А також – з урахуванням програмно-територіальної політики ЄС у програмах Європейського Сусідства і Партнерства, Дунайської Стратегії тощо, в яких Закарпаття є ключовою територією. Важливим є і те, що природньою і логічною є зацікавленість прикордоння Румунії, Угорщини і Словаччини до співпраці саме із сусіднім Закарпаттям, де компактно проживають національні меншини і з яким є спільне історичне минуле.
– А що буде із невпроваджуваною в Україні Стратегією «Карпатський Єврорегіон - 2020»?
– Ми уже зініціювали її доопрацювання в нових історичних реаліях постпандемічних глобальних відносин між країнами у Карпатському мегарегіоні. Саме нами від Закарпаття у 2015 році був запропонований девіз-слоган Карпатського Єврорегіону: «Єдність у розмаїтті і розвитку в Карпатах». Цей девіз-слоган, як ми прогнозуємо, буде актуальним ще багато років. Отже, до роботи, бо доля Карпатського Єврорегіону нині залежить від справжніх еліт і громадськості Закарпаття.
І ще дуже важлива новина у сфері змін фінансування державної політики регіонального розвитку. У Мінрегіоні готують нормативні документи з поділу України на 10 функціональних зон – незалежно від поділу територій на регіони. Так от, 4 області Західної України, що входять до Карпатського Єврорегіону, територіально входять одночасно мінімум до 3-х функціональних зон: прикордонні регіони; гірські території Українських Карпат; природоохоронні території (Смарагдова мережа). Це ще більше підсилює значення ідеї відродження та вдосконалення Стратегії Карпатського Єврорегіону.