Про такі компанії спортивного взуття, як «Nordica» та «Salomon» в Україні знає практично кожен любитель активного відпочинку. Адже їх продукція відзначається якістю та комфортністю. Та не всім відомо, що співпрацює з ними і товариство «Іролі», яке знаходиться на Міжгірщині.
На місцевому ринку воно почало діяти з жовтня 2006 року. Його засновником є італієць Бруньоло Паоло, котрий до цього часу займався підприємницькою діяльністю у багатьох містах Західної України, зокрема, в Ужгороді, Мукачеві, Виноградові, Берегові, на Хустщині, а також на Львівщині. Міжгірський район у його плани спочатку не входив зовсім.
— Одного разу, проїжджаючи повз селище, Паоло побачив на вулицях дуже багато людей, що його дуже здивувало, оскільки було це в робочий час (він не знав про таке явище, як базар). Тому подумав, що на Міжгірщині масове безробіття, — розповідає Ірина Ткач, менеджер і перекладач ТОВ «Іролі». — Через це вирішив створити тут своє підприємство. До того ж чогось подібного у районному центрі практично не було.
Сама ж Ірина Федорівна родом із Міжгір’я. Довгий час перебувала в Італії, де і вивчила цю мову. Потім жила у Львові. Перед тим, як потрапити до цього товариства, рік пропрацювала на державній службі. Перейшла до «Іролі» тому, як зізнається, що тут набагато вигідніше у фінансовому плані.
— Основна наша діяльність — це виробництво взуття, передусім спортивного, — продовжує розмову Ірина Ткач. — Виробничі потужності представлені двома конвеєрами, які розраховані на 150 робочих місць. А в нас наразі працює 75 осіб. Тому потребуємо ще робочих рук. І найбільш затребуваними є швачки.
Робочий тиждень у ТОВ «Іролі» п’ятиденний із 8 до 17 години. Також є дві технологічні перерви і, звісно ж, обід. Заробітна плата його працівників у перший місяць роботи мінімальна. Опісля обробники виробу отримують від 1420 до 1800 грн., швачки, залежно від складності виконуваної ними операції — 1800-2200 грн., а майстри — 3000-3500 грн. У разі необхідності виходу на роботу у вихідний день, проводиться подвійна оплата праці. До того ж усі робітники офіційно зареєстровані. Передбачене і страхування від виробничих травм на підприємстві, лікарняний тощо.
— Ми намагаємося дбати про своїх працівників, адже розуміємо, що від того, наскільки комфортно вони почуватимуться на роботі, настільки ефективною буде і їх діяльність, — каже Ірина Ткач. — Якщо до нас приходять особи, які не знають шити, то нічого страшного, адже за конвеєр відразу ніхто нікого не ставить. Перед цим вони проходять відповідне навчання за машинками з майстрами. Інколи вистачає 2-3 днів, аби працівник зрозумів у чому суть справи. Було б тільки бажання. У результаті задоволеними залишаються усі: і люди, які отримують роботу, і керівництво, яке має хороших відповідальних працівників.
На підприємстві є багато осіб, які працюють тут практично з першого дня його заснування. Одна з них — Наталія Ледней із Міжгір’я. Розпочала свою трудову діяльність в «Іролі» зі швачки, а тепер є майстром. Говорить, що ніколи не думала про те, аби піти звідси, адже тут є можливість заробити.
— Також подобається, що керівництво лояльно ставиться до нас. Якщо виникає ситуація, коли комусь потрібно залишитися вдома, то воно обов’язково йде на зустріч, — зауважує Наталія Вікторівна. — Звичайно, спочатку конвеєрна система здавалася заважкою, однак із часом звикла. Тепер вона для мене є звичайною. Неодмінно потрібно сказати і про трудову дисципліну, якої дотримуються всі працівники. Тому з цим ніколи не виникає проблем. А колектив дуже хороший, у якому панують взаємовиручка та розуміння.
Інший працівник ТОВ «Іролі» Христина Красняник із Синевира повернулася сюди працювати знову. Покинути це місце роботи на два місяці їй довелося через сімейні обставини. Та як говорить жінка, кращої роботи їй не знайти. До того ж звиклося уже, адже трудиться тут уже більше 8-ми років. А її односельчанка, дев’ятнадцятирічна Люба, прийшла на це підприємство зовсім недавно.
— Дізналася про нього я від своїх сусідів, — розповідає дівчина. — Довго не зволікала, тому й опинилася тут. Чесно кажучи, анітрохи не жалію. До цього часу навіть голку в руках рідко коли тримала, а тут мене навчили всій майстерності, якою має володіти професійна швачка. До того ж, що особливо радує, повертають гроші за проїзд. А це є великим плюсом для тих, хто доїжджає до районного центру.
Крім жителів Міжгірщини, тут працюють також люди з Берегова, Горінчева (Хустщина) і Львівщини. Всі вони переїхали до нашого краю на постійне місце проживання заради роботи в товаристві «Іролі». А дехто навіть і сім’ю створив у нас на Верховині, як-от львів’янин пан Іван.
Загалом, ТОВ «Іролі», яке дає роботу нашим землякам, привертає увагу багато кого, в тому числі й керівництва району. Голова райдержадміністрації Андрій Шекета, котрий нещодавно побував на цьому підприємстві з робочим візитом, відзначив, що діяльність подібних виробництв є дуже важливою для району, оскільки це і заробіток для наших громадян, і податки в бюджет. «Щоправда, проблемою є те, що в жителів Міжгірщини за останні роки зникла так звана фабрична культура, а тому робота «від дзвінка до дзвінка» ― не є звичною. Але, згадаймо, саме так працювали на багатьох заводах наші співвітчизників 20-30 років тому, ― зазначив Андрій Андрійович. ― І те, що це підприємство потребує працівників, а частина людей ходять з проблемою працевлаштування ― не є нормальним. А районна влада має бути зацікавленою у збереженні в краї такого виробництва і, власне, його розширенні, і при цьому, до речі, не втручається у ведення самого бізнесу».