Звички й вчинки близьких ми приймаємо особливо близько до серця. І часто скаржимося або дратуємося, мовляв, і те не так, і це неправильно. Але намагатися змінити рідних докорами та «пилянням» – марна справа. До того ж психологи стверджують: ми самі часто грішимо тим, у чому звинувачуємо інших. А відтак найкращий вихід із ситуації – впливати на людей, змінюючись самому.
Отже, щоб не сердитися за щось на інших, спочатку подумайте, чи не страждаєте ви тим же самим? Часто люди називають оточуючих егоїстами, і при цьому самі гнуть свою лінію, не піклуючись про думку й бажання інших. Або хтось обурюється, що його не слухають, а під час чужих реплік «витає в хмарах». Дехто не терпить, коли йому брешуть, і в той же час сам періодично лукавить чи недоговорює. Перелік можна би продовжувати, але сенс у тому, що якщо ви знайдете в собі недолік і постараєтеся виправити його, ваші близькі теж зміняться.
Чому це відбувається? Однозначної відповіді немає, але є дві теорії. Перша – люди страшні конформісти, постійно переймають у інших модель поведінки, особливості розмови й звички. В дитинстві це відчувається більше, тому що треба вчитися соціальним правилам, у дорослому віці менше, але все ж є. Це доводить експеримент відомого психолога Соломона Еш, проведений ще в 1950 році. В абсолютно простому тесті 50% учасників відповіли невірно на більшість питань тільки тому, що інші учасники (заздалегідь проінструктовані) вказували неправильні відповіді. Чверть учасників взагалі «провалили» всі питання – тільки тому, що наслідували інших.
Часто кажуть, що люди, котрі живуть разом тривалий час, стають схожими. І це справді так, адже вони неусвідомлено переймають один в одного якісь звички, особливості, риси характеру. Значить, якщо ви виправите в собі якийсь негативний аспект, який дратує вас у близьких, вони підсвідомо скопіюють це й теж зміняться в кращу сторону.
Друга теорія полягає в тому, що свідомість творить світ. Ви пропускаєте через себе об’єктивну реальність і на виході отримуєте те, що вважаєте справжнім світом. Так от, якщо ви починаєте піклуватися про інших і не думаєте, які вони всі егоїсти, картина світу трохи змінюється, і люди автоматично починають думати про те, як ви себе почуваєте й що вам треба. Якщо ви дійсно навчилися слухати когось, оточуючі починають слухати вас, а не чекати своєї черги заговорити. Все, що зустрічається вам на життєвому шляху – це просто відображення вас, і чим більше ви будете наближатися до свого власного ідеалу, тим частіше помічатимете в своєму оточенні людей, які теж на нього схожі.