Пріоритетним напрямком розвитку УжНУ є наукова діяльність, і саме ця складова — дзеркало альма-матер, екстраполятор набутків ВНЗ. Звісно, під час проведення моніторингу вітчизняних вишів ураховують навчальний процес, фінансову відкритість, адміністрування сайтів тощо. Та наріжним каменем є власне дослідницькі досягнення, завдяки яким Ужгородський національний посідає високі позиції в консолідованих рейтингах.
У нинішній період запаморочливого технічного прогресу у світі більшу популярність мають не винахідники й раціоналізатори, а провидці, гадалки... Тому слід віддати належне тим, хто не тільки вміє прогресивно мислити, а й, незважаючи ні на що, упроваджувати новітні тенденції на благо держави, щоб хоч трохи зменшити дисонанс сформованих у суспільстві хибних стереотипів. Університети діють саме за принципом індукції — створюють інтелектуальний імідж країни. УжНУ почесно виконує цю місію.
Науково-дослідна частина — підрозділ, де консолідують свої напрацювання такі відділи: організації науково-дослідної роботи, науково-технічної інформації та патентно-ліцензійний. На останньому, власне, і зупиню увагу.
Відділ патентно-ліцензійного забезпечення та комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності був сформований 1973 р. Допомагає авторам у проведенні відповідних досліджень на всіх етапах виконання науково-дослідної роботи, здійснює правове регулювання об’єктів інтелектуальної наукової власності, методичне керівництво, формування й поповнення патентного фонду тощо. Із 1987 р. в підрозділі працює провідний інженер О.Кевпанич, котра показала підшивки з патентами на винахід та на корисну модель. Цікаво, що перші вважаються дійсними впродовж 20 років, а останні — 10.
До 2006-го Деклараційний патент на корисну модель видавали тільки на 5 років. Одарка Михайлівна філігранно відбирає документи й розповідає: «Із 2002-го постійно організовують загальноукраїнський конкурс «Винахід року». Тепер не відбувся у зв’язку з війною. Наші дослідники постійно посідають призові місця. Торік «Кращим винаходом року в Закарпатській області» визнано «Спосіб оцінки ефективності лікування бісопрололом хворих на ішемічну хворобу серця зі стенокардією та артеріальною гіпертензією з порушенням діастолічної функції лівого шлуночка за «гіпертрофічним» типом» (патент на винахід № 102703); автори: Михайло Бичко, Олена Плиска; патентовласник — ДВНЗ «Ужгородський національний університет». Також допомагаємо науковцям, котрі приносять заявки на винахід. Оформлюємо документи згідно зі стандартом, надсилаємо до Києва для проведення експертизи, відтак чекаємо рішення про видачу патенту і, власне, на нього».
О.Кевпанич щодня виконує колосальну роботу. Адже крім перерахованого, ще й готує довідки для аспірантів, веде «Книгу обліку патентів України, одержаних співробітниками Ужгородського національного університету», де зазначає номер, заявку патенту, ініціали автора, кафедру, на якій він працює, та назву дослідження. За радянських часів у таких журналах не дозволяли вказувати тему, якщо вона входила до переліку заборонених, а записували коротко — «Спецтема». І вагома подробиця: патенти з’явилися тільки після проголошення незалежності України, до того існували авторські свідоцтва.
У 1970-х рр. одними з перших, кому видали авторські свідоцтва, були Степан Хрипак та Іван Смоланка з хімічного факультету УжДУ. А дебютні документи на винахід нового зразка після розпаду Радянського Союзу в нашій альма-матер отримали Юліан Височанський (фізичний факультет, 1995 р.), Йосип Балог (хімфак, 1996), Борис Шарга (фізичний факультет, 1996), Михайло Лазорик (медфак, 1996).
Загалом науковці університету оформили та одержали 28 ліцензійних договорів. Найбільшу кількість із них здобув доцент медичного факультету М.Лазорик — 15, професор біологічного факультету В.Комендар — 3. Крім того, серед природничників варто відзначити винахідників: О.Шуаібова, І.Шеверу, О.Миню, Л.Шимона, Д.Блецкана, О.Малініна, І.Студеняка, В.Козубовського (фізичний факультет), С.Чундака, І.Зимомрю, Я.Базеля, В.Лендєла, Л.Трапезнікову, М.Сабова, І.Барчія, Є.Переша, О.Кохана, М.Сливку, А.Козьму (хімічний), О.Ганич, В.Шимона, М.Бичка, В.Пантя, А.Шерегія, Р.Сливку, О.Корчинську (медичний), В.Ніколайчука, В.Пантя (біологічний), Ю.Жигуца, Ю.Скибу, І.Опачка (інженерно-технічний), І.Чопея (факультет післядипломної освіти) та багатьох інших. Заслуженими винахідниками України стали професор кафедри аналітичної хімії Й.Балог (1995 р.), професор кафедри хірургічних хвороб (із курсами онкології й рентгенорадіології) Ф.Теличко (1995 р.), професор кафедри фізичних основ мікроелектроніки М.Довгошея (1996 р.), професор кафедри аналітичної хімії Я.Базель (2006 р.), доцент кафедри факультетської терапії М.Лазорик (2008 р.), професор кафедри онкології (з курсом радіаційної медицини та реаніматології) А.Русин (2009 р.), доцент кафедри неорганічної хімії Ю.Цмур (2010р.), професор кафедри факультетської терапії О.Лемко (2014 р.). У 2014 р. до Державного департаменту інтелектуальної власності надіслали 59 заявок на видачу патентів України на винахід (25) і корисну модель (34). Також торік співробітники УжНУ запропонували 5 раціоналізаторських ідей.
Проректор із наукової роботи УжНУ, професор Ігор Студеняк зауважив: «Нині Ужгородський національний університет є одним із найбільших патентовласників із захисту оригінальних технічних рішень серед вищих навчальних закладів України. За роки діяльності патентно-ліцензійного відділу одержано понад 900 охоронних документів на винаходи. Найбільшу кількість документів на правову охорону на винаходи мають науковці фізичного факультету — 385, хімічного — 208, медичного — 157, біологічного — 41, інженерно-технічного — 19, факультету післядипломної освіти — 11, математичного — 9, стоматологічного — 3, фізичного виховання і спорту — 2».
Дослідники альма-матер роблять усе, щоб бути її дзеркалом, від якого відбивалися б здебільшого світлові промені успіху й не розсіювалися в різні напрямки. Для цього, як відомо, слід знайти гладку поверхню (тобто вдосконалити базу для нових напрацювань) та високий коефіцієнт відбиття речовини, із якої виготовлене дзеркало (себто фаховість, освітній рівень). Недарма кажуть, щоб створити поверхню для відображення, необхідно зменшити обсяг поглинутого світла, натомість збільшити кількість останнього, коли воно відіб’ється від поверхні...
Мирослава Гараздій, "Погляд"