Цього тижня у Свято-Покровському храмі в с.Ільниця Іршавського району відслужили Божественну літургію із сурдоперекладом. Його здійснював київський семінарист, викладач жестової мови в недільній школі «Чути серцем», що при «Галереї Соборній» у Києві, Тарас Шелельо. Відтак поспілкувалися з ним.
Тарасе, ви захоплюєтесь сурдоперекладом богослужінь. Як дізналися про цю техніку і, власне, як проходило її опанування?
– До навчання у семінарії я навіть не думав, що буду займатися з людьми із вадами слуху. Жестову мову почав вивчати у семінарії. Ми мали спеціальний предмет, який так і називався «Основи жестової мови».
Якось наш педагог запросила мене допомогти їй перекласти літургію в Іонинському монастирі Києва. Я затоваришував із глухими людьми, так і почав перекладати богослужіння.
Нині сурдопереклад літургій на Закарпатті через брак відповідних фахівців, можна сказати, зовсім не проводиться. Є надія на швидкі зміни з огляду на це?
– Звісно, що богослужіння із сурдоперекладом для Закарпаття є нововведенням. Але я знаю багато областей України, де була подібна ситуація, однак нині там діють релігійні громади, які переймаються проблемами людей із вадами слуху. Зокрема, проводяться богослужіння із сурдоперекладом, а священики в громадах несуть свій послух, сповідаючи людей з поганим слухом, використовуючи жестову мову.
Я впевнений, що через деякий час і на Закарпатті буде така громада.
Чи готові ви особисто навчати, ділитися набутими знаннями, аби побільшало священиків з профілем сурдоперекладачів?
– Звичайно. Я хотів би, щоб було багато священиків, які володіють жестовою мовою. Адже Господь, посилаючи апостолів на проповідь, сказав проповідувати усім народам, так само і священик, має проводити свою пастирську діяльність для всіх людей без виключення. Тож, якщо знайдуться священнослужителі, які виявлять бажання вивчати жестову мову, я допоможу їм в цьому нелегкому служінні.
Розмовляла
Ольга ПАЛОШ