Михайле Михайловичу, для початку, розкажіть, будь ласка, коротко про себе. Знаю, що досвіду роботи вам не позичати…

В дорожній галузі я працюю з 1985-го року, вже скоро 30 років. Починав у рахівській ДЕД, потім у хустській ДЕД, далі був керівником у виноградівському райавтодорі. А з 2008 до 2012 року працював директором «Закарпатського облавтодору». Потім був переведений в Службу автомобільних доріг Закарпатської області, 2 роки працював тут головним інженером. А з 2 квітня 2014-го року призначений на посаду начальника Служби.

Де зараз попередній керівник Служби Василь Маркович?

Василь Олексійович вийшов на пенсію, але продовжує ділитися своїм досвідом -- працює в нас інженером. Він віддав дорожній галузі біля 40 років, фактично все життя пропрацював у цій сфері. Це людина з великим досвідом, яка зберегла існуючу мережу доріг Закарпаття в більш-менш нормальному стані. Якщо порівняти інші регіони, проїхатися сусідніми областями, то можна побачити, що наші, закарпатські дороги на порядок кращі, ніж їхні. В цьому велика заслуга і Василя Олексійовича.

Ви вже мали час, щоб ввійти в курс справ. Окреслите ситуацію, яку маємо нині?

Ситуація останнім часом складалася так, що, на жаль, фінансування з року в рік зменшувалося на третину. При тому, що інфляція стійка і ціни зростали в півтора-два рази. А в ці перші місяці 2014-го фінансування було не лише практично мінімальним, а ще й неритмічним. Ми лише минулого тижня (у вівторок, 27 травня – Я.С.) – почали виплачувати облавтодору кошти і він розпочав гасити заборгованість по зарплаті працівникам.

Ситуація з фінансуванням майже катастрофічна. Ось я наведу вам цифри, скільки ми отримували в попередні роки: в 2008-му -- 177,9 мільйона гривень, у 2009-му – 145,5 млн, у 2010 – 79,4 млн, у 2011 – 91,9 млн, у 2012 – 100 мільйонів гривень. А в 2014 році нам довели 65 млн 283 тисячі гривень. І то кошти перераховуються з відставанням від графіку…

А скільки Закарпатській області треба на рік грошей на дороги?

Нормативна річна потреба для належного утримання мережі доріг загального користування складає біля 500 мільйонів гривень. Ми маємо 65…

І що тепер робити?

Основна задача в цій ситуації – збереження існуючої мережі автомобільних доріг. Завдання це не з простих. Поясню читачам: відповідно до міжремонтних термінів, щорічно треба не менше 150 кілометрів доріг ремонтувати капітально, і до 500 кілометрів проводити середні ремонти. На те, щоб це виконати, треба 550-600 мільйонів.

Що в нас робилося? За останні 5 років виконано лише2,9 км капітального ремонту і до 15 кілометрів щорічно планово-попереджувальних ремонтних робіт. В результаті на більшості доріг пропущено від 2 до 5 міжремонтних термінів. Покриття доріг вкрай зношене, а інтенсивність вантажопотоку щорічно збільшується. На сьогодні щорічне фінансування дорожніх робіт становить не більше 20% від нормальної потреби.

Хочу наголосити, що ті кошти, які нам цього року виділили, становлять лише 60 % від рівня минулого року. Якщо ще врахувати інфляцію і ріст цін, то можемо сказати, що цього року фінансування на 50 % менше, ніж у 2013-му. При цьому Служба ще боргує підрядчикам 8 мільйонів 400 тисяч гривень за виконані роботи.

Останнім часом багато говорилося про скорочення штату дорожників. Чи воно вже відбулося?

Нам було повідомлено, що слід вийти на мінімальну чисельність працівників, при якій можна утримувати мережу доріг і організації, що цим займаються. Бо логічно -- якщо зменшується фінансування, то, відповідно, необхідно проводити скорочення. Нам доведено планове скорочення на рівні 20-25 %. В Службі автомобільних доріг вже скорочено 8 чоловік, ще біля 250 працівників треба скоротити в облавтодорі.

Хочу наголосити: в 2008 році, коли я став директором облавтодору, там працювало 1777 чоловік, а нині – приблизно 980. І при цьому завдання перед ними ставляться з кожним роком складніші. Роботи все більше, а чисельність працівників при цьому зменшується…

Нинішній губернатор Закарпаття Валерій Лунченко вже кілька разів їздив до Угорщини і пообіцяв 600 мільйонів гривень угорського кредиту на ремонт закарпатських доріг. Що з цими грошима? Чи є шанс їх отримати?

Угорці готові профінансувати розбудову перетину кордону в Лужанці і на розвиток дорожньої мережі, щоб коридор для великогабаритного, важкого транспорту був не тільки в Чопі, а ще в одному допоміжному пункті пропуску. Для цього нам потрібне відповідне дорожнє покриття, необхідно посилити так звану конструкцію дорожнього одягу.

Угорщина зацікавлена в тому, щоб виділити Україні 50 мільйонів доларів кредиту на розвиток цієї мережі і на об’їзну дорогу навколо Берегова. Переговори з цього приводу проходили і в Угорщині, і в Ужгороді, і в Києві. В присутності губернатора, голови «Укравтодору» і угорської сторони досягнуті домовленості, які мали б бути остаточно закріплені в червні в Будапешті.

Чому аж в червні? Угорці чекали результатів виборів президента?

На прохання угорської сторони остаточні перемовини переведено на червень. Вони справді очікували стабілізації політичної ситуації, щоб уже була завершена виборча кампанія, був президент, легітимний уряд.

Нещодавно керівник «Укравтодору» Олександр Малін заявив, що галузь чекають реформи і пообіцяв навіть приватизацію автодоріг. При цьому повідомив, що в різних регіонах реформи будуть різними. Чи відомо вже, які плани Києва стосовно Закарпаття?

Плани Києва озвучені на колегії «Укравтодору» і кожен керівник області і Служби автомобільних доріг, облавтодору має зі своїми пропозиціями вийти на Київ і сказати, як він бачить розвиток і утримання мережі автодоріг у своїй області. Звичайно, що нинішня кількість філій облавтодорів під ці обсяги робіт, які є тепер є, – завелика. Іде мова про те, що, можливо, деякі філії облавтодору будуть, наприклад, здаватися в оренду. Скажімо, його ж колективу. У нас у цьому плані проводиться робота по Берегівському райавтодору – але обережно, з дотриманням усіх юридичних норм, щоб не порушити закон. Ішла мова й про те, що, якщо знайдеться інвестор, який зможе в цілому викупити облавтодор з його боргами і проблемами, і функції, які виконує облавтодор, залишаться за ним, то такий варіант також вітатиметься і розглядатиметься як пріоритетний.

Ще керівник «Укравтодору» розповів, що відтепер значна частина державних доріг буде передана в комунальну власність. Як ви ставитеся до цієї ініціативи? Чи будуть кошти на утримання цих доріг в місцевих бюджетах?

Ініціатива хороша. Дивіться, до цього часу кошти на папері в нас були, а реального підкріплення ніколи не було. Торік, наприклад, на комунальні дороги Закарпаття мало бути виділено біля 59 мільйонів, а фактично виконання було на рівні 8 мільйонів. Із них деякі роботи не оплачені до цього часу.

Мова про те, що держава нині не в змозі утримувати таку кількість доріг – 176 тисяч кілометрів. Ні одна європейська держава не має такої широкої мережі доріг, як Україна. Тому, щоб розвантажити бюджет, вирішено: зменшити кількість доріг державного значення загального користування, а місцеву мережу передати органам місцевого самоврядування. Щоб це зробити, треба ще деяку законотворчу роботу в парламенті провести, але думаю, що до кінця року це питання має бути вирішено. Немає в державному бюджеті тепер коштів, щоб цю всю мережу утримувати і розбиратися з проблемами на місцях. Це не Київ має вирішувати, а органи місцевого самоврядування. Важливо наголосити, що їм передаються і кошти на ці дороги, які дотепер були закріплені за державним бюджетом. Не буде такого, що дороги передали, а про фінансування забули.

Наскільки це практично зробити. Не буде хаосу?

Якщо брати досвід європейських держав, то там хаосу немає. Місцева громада вирішує, де їй цього року зробити дорогу – чи до рекреаційної зони, чи до якогось важливого об’єкта соціальної інфраструктури. Це не потрібно вирішувати на рівні центральної влади. Це має вирішуватися на місці. Думаю, що це питання поставлене правильно і не буде ніякого хаосу. Раніше не раз, коли кошти були сконцентровані, вони направлялися навіть не в нашу область, а в інші регіони, а наша громада залишалася сам-на-сам зі своїми проблемами. І листи писала, а тільки відписки отримувала. Тепер всі кошти мали б залишатися на рівні громади, а вже вона собі має визначитися з пріоритетним напрямком, який потрібно зробити цього року, а який -- на наступний рік.

Михайле Михайловичу, а яка ситуація з будівництвом об’їздної дороги в Ракошині?

Справа застрягла. Фінансування нема і на цей рік питання фінансування капітальних та поточних середніх ремонтів доріг «Укравтодором» на даний час не вирішено.

А чи викуплено від людей земельні ділянки, якими має пройти дорога?

Частково. Але проблема з викупом цих ділянок величезна. Скажімо, для будівництва об’їзної дороги навколо Берегова треба 157 таких ділянок. Людина, наприклад, може, вже й померла, спадщина не оформлена, а її землю треба терміново викупляти… На рівні губернатора було висловлено побажання, що, можливо, місцева громада розглядала б питання компенсації цих ділянок іншими, може, більшими і в кращих місцях, а ці щоб були передані для будівництва дороги державі безоплатно. Бо швидко здійснити викуп такої кількості ділянок юридично складно і довго. А втрачати час – дуже дороге задоволення, сьогодні цього робити не можна.

Ярослав Світлик, Час Закарпаття