Молодий художник каже, що настрій та енергетика заходу мотивували його спробувати восени 2017-го свої сили у конкурсі вдруге. І не дарма – хлопець став лауреатом спеціальної премії від партнера конкурсу Тамари Бабак, тож улітку поїде на Полтавщину до арт-резиденції «Великий Перевіз». Тим, що ще привніс у його життя «Срібний мольберт», Зорян поділився і з нами. Хлопець зауважує, що різниця між весняним та осіннім «Мольбертом» разюча, та зізнається: «Без сумніву, змін дуже багато! А якщо ти ще й із невеликого міста як, приміром, Івано-Франківськ, то будь певен – після участі у такому проекті прокинешся місцевою зіркою!» Юнак пригадує: вже з перших годин перебування в Ужгороді стало зрозуміло, що учасники одне для одного не вороги чи суперники, а радше друзі. «Срібний мольберт» – це місце, де збирається 50 надзвичайно талановитих художників!
Ці люди за тиждень стають найкращими друзями, вчителями, великою підтримкою одне для одного. Ти вбираєш стільки творчої енергії, що годі й уявити! Після конкурсу починаєш мислити по-іншому. Для мене година стала дорогою, почав інакше ставитися до людей, більше цікавитися сучасним мистецтвом, дизайном, шукати себе та свій напрямок у житті», – зауважує хлопець. Після завершення конкурсу Зорян повернувся додому, але, як сам каже, «Срібний» надихає його працювати кожного дня, знаходити в собі щось нове, вдосконалюватися та вчитися на помилках. «Тепер я стараюся кожного разу малювати щось відмінне від попереднього. Є ідеї, які я маю намір втілити у життя. І сподіваюся, це станеться влітку в арт-резиденції «Великий Перевіз» на Полтавщині», – каже художник. У пошуку себе хлопець захопився аквареллю, а ще під час осіннього «Мольберта» по-новому відкрив для себе сучасне мистецтво. «Під час конкурсу взагалі дуже складно не потрапити під вплив чогось нового, але це ж добре! – емоційно пригадує Зорян. – Особливо дякую організаторам та партнерам конкурсу видавництву ArtHuss за книгу «150 років сучасного мистецтва в одній пілюлі» – вона неймовірна!» Молодий художник роздумовує: «Поки ти ще студент, гадаю, не варто прив’язуватися до чогось одного. Я працюю з різними матеріалами, вчуся новим технікам, шукаю нові лінії та кольори. Але разом із тим стараюся бути впізнаваним для глядача і з часом, впевнений, вироблю власну техніку». Що ж, Зоряне, бажаємо тобі справді знайти себе і сподіваємося, що ще не раз почуємо про тебе як про індивідуального, успішного й ні на кого не схожого художника! © Культурно-мистецька фундація Brovdi Art