Закарпатці диктують моду у виді спорту, який… не має «легальної» назви.
Виявляється, в Ужгороді вже давно вправно володіють ракеткою. Але не тенісною, а для бадмінтону. І не простого, а швидкісного. Цього місяця ужгородець Михайло Мандрик вийшов переможцем на престижному турнірі в Польщі. І це, виявляється, не перша перемога представника нашого краю в швидкісному бадмінтоні. Закарпатець входить у десятку кращих у світі. А в парному виді – взагалі перший. Словом, нашому краю в нетиповому бадмінтоні є чим похвалитися.
Суміш тенісу, бадмінтону та сквошу
І це закарпатці підтвердили наприкінці минулого місяця. У Варшаві Михайло Мандрик переміг на доволі престижному турнірі. В фіналі він здолав шведа Мелькера Екберга з рахунком 16:13, 16:8. Медалі та кубки розіграли в десяти категоріях, включаючи парні виступи. Турнір проходив на 10 тенісних кортах, за кубки боролися 105 учасників із 9 країн. Змагання в Польщі, між іншим, були одними з найпрестижніших – в світі швидкісного бадмінтону це називається «турніри-тисячники». Приміром, у великому тенісі їх можна прирівняти до змагань «Великого шолома». То в якому спорті ми здобуваємо такі успіхи?
Швидкісний – це зовсім не той бадмінтон, який ми собі уявляємо. Це відносно нова гра з ракеткою та воланом, які відрізняються від звичайних. А ще гра проходить за відсутності сітки. Словом, це своєрідна суміш бадмінтону, сквошу та тенісу, яку придумав німець Біл Брандес. До речі, правила – як у тенісі, тільки все набагато швидше. До прикладу, за хвилину можна ракеткою вдарити по волану разів 80 – 100. В нашу країну цей незвичний спосіб перекидування волана прийшов саме через Ужгород. «Один мій знайомий випадково знайшов цей вид спорту в Інтернеті й почав показувати всім друзям, – розповів «Закарпатці» Михайло Мандрик, який є не тільки кращим спортсменом, а й головою Федерації швидкісного бадмінтону на Закарпатті. – Ми вирішили спробувати в нього пограти. Ось так і закрутилося». Передумовою успішного розвитку саме в Ужгороді стала саме простота цього виду спорту. Для того, щоб ним займатися, треба мінімум умов – дві спеціальні ракетки, які можна придбати в магазині, волан та розмітка. А грати можна як у залі, так і на вулиці. Саме так починав найуспішніший закарпатський та вже український спортсмен Михайло Мандрик.
Зірка рейтингу
«Із 7 років займався тенісом, – розповів він. – Але умов та перспектив продовжувати далі я не бачив. А реалізувати себе хотілося. Тому спробував швидкісний бадмінтон. Знайомі запросили мене прийти просто для масовки на перший турнір у місті. Тепер останні три роки тільки цим займаюся». І робить спортсмен це доволі успішно. Завдяки тренуванням та участі в закордонних турнірах М. Мандрик зумів стати одним із найкращих у світі. Це підтверджує міжнародний рейтинг: в одиночному розряді він посідає сьоме місце, в парному – перше. Погодьтеся, наш край не часто має спортсменів із такими показниками. Що стосується пари, то вже півроку Михайло працює разом із представником Словаччини, з яким познайомилися на одному з турнірів. За свою 3-річну кар’єру Мандрик зумів виграти десь 15 –20 турнірів у Європі. В тому числі два «тисячники» в парі в Сербії та Словаччині. І це на фоні сильних шведів, словенців, німців, словаків. До речі, в останніх цей вид спорту загальновизнаний. Свого часу його навіть популяризували в школах замість уроків фізкультури.
Популяризація в Ужгороді
До речі, турніри-«тисячники» періодично проходять і в Ужгороді. За словами М. Мандрика, вже три роки поспіль їх розігрували в центральній залі «Юності». В 2013-му приїздило близько 70 учасників із таких країн, як Польща, Угорщина, Словаччина, Німеччина, Словенія. Цього року – поки не виходить. «Іноземці бояться їхати в Україну через війну, – пояснив президент закарпатської федерації. – Сподіваємося, що в кінці серпня спробуємо все організувати ще раз». Завдяки успіху М. Мандрика та проведеним турнірам обласний центр Закарпаття вже зараз можна назвати столицею цього виду спорту в Україні. До прикладу, в збірну нашої держави входять 6 ужгородців – це найбільше представництво в країні. Між іншим, таким бадмінтоном займаються й у Львові, Києві, Дніпропетровську, Запоріжжі, Харкові, колись грали в Криму. Також варто відзначити, що ще один бадмінтоніст Олексій Пилипов входить до списку 40-ка кращих спортсменів світу (38-й у рейтингу), а Олена Затварська – в 10-ку.
Щоправда, чи продовжить Ужгород у такому дусі – наразі питання. Зрештою, в місті цим спортом займаються максимум 20 чоловік, які грають по 3-4 рази на тиждень. Діти ж поки підключаються неохоче. «Ходили по школах, розповідали про цей вид спорту, – каже М. Мандрик. – Проте багатьох дітей зацікавити не змогли – конкурувати з футболом, баскетболом та іншими видами – досить важко». До того ж у швидкісний бадмінтон поки ніхто не хоче вкладати кошти. «Фінансування – обмаль, а гроші на це треба, – зізнається закарпатський спортсмен. – Тільки поїздка на один європейський турнір може обійтися в 300 – 500 євро. Звісно, існують комерційні змагання, але на них особливо не заробиш. А меценатів у місті дуже мало. Доводиться витрачати власні кошти. Проте руки не опускаємо. Цей спорт так затягує, що відмовитися важко. В ньому просто шалена кількість адреналіну».
Звісно, якби популярність цього виду спорту зросла – з’явилися б і нові люди, і гроші. Але одна з причин, чому про швидкісний бадмінтон мало знають, – це «нелегальність» назви. Виявляється, що світова федерація бадмінтону судиться з представниками «швидкісного» через назву «бадмін-тон». Тому останні мають офіційно відмовитися від неї й називатися якось по-іншому. За словами М. Мандрика, вже цього місяця відбудеться конференція, де узгодять це питання. Подейкують, що оберуть назву «спідмінтон». «Кожного року виходить каталог із усіма видами спорту, а нас там нема. Тепер будемо! – запевнив М. Мандрик. – І я дуже сподіваюся, що років через 8 зможемо говорити про те, що наш бадмінтон стане олімпійським видом спорту». Чого й ми побажаємо, адже в такому випадку маємо нагоду розраховувати на олімпійську медаль.
"Закарпатська правда"