– Якщо в селі немає підприємств, автозаправок, торгових точок, соціальних об’єктів тощо (а таких сіл в області чимало), отримувати податкові надходження немає звідки, – наголошує Геннадій Москаль. – Для закарпатських сіл, особливо на високогір’ї, зовсім не дивина, коли сільський голова змушений виїжджати на заробітки, щоб прогодувати сім’ю.
І ця проблема масова, якщо врахувати, що в нашій області найвищий відсоток сільського населення в Україні, який удвічі перевищує середній показник по країні. Промовистою ілюстрацією реального фінансового стану багатьох сільрад є лист Негрівського сільського голови (Іршавський район) на адресу облдержадміністрації. Працівники сільради сім місяців не отримують зарплату, два роки не можуть піти у відпустку, тому що сільраді нізвідки взяти гроші. І якщо не надати дотацію з районного, обласного чи державного бюджету, сільрада готова саморозпуститися.
Факти безгрошів’я, бідності й дотаційності більшості сільських рад Закарпаття мають враховуватися при проведенні різних реформ. У першу чергу – створення об’єднаних територіальних громад на базі населених пунктів, які за законом мають бути фінансово спроможні.