Почесну місію розрізання червоної стрічки на стелі доручили голові всеукраїнської спілки в’язнів концтаборів - Борису Забарко та директору Закарпатського обласного благодійного фонду «Хесед Шпіра» - Михайлу Галіну. В знак пам’яті 6-ти мільйонів загиблих в концтаборах євреїв було запалено 6-сть свічок, прочитано раввином кадиш та вшановано хвилиною мовчання.

Щоб краще відчути та проникнутися єврейською культурою, святкування продовжилося в колочавському музеї з неймовірною назвою «Старе село». На підході до воріт музею нас зустріли озброєні німецькі жандарми та вимагали від нас пред’явити документи або дозвіл на вхід в село. До них приєднався сільський Біров – староста села, відомий чехословацький письменник Іван Ольбрахт та австро-угорський економіст Еган Едмунд. Все це не аби як занурило нас в епоху кінця 19 – початку 20 сторіччя і всі ми, мимоволі, стали невід’ємною частиною дорадянських часів.

Ознайомлення розпочалося з ремісництва. Де в старій кузні єврейський коваль виготовляв підкову. Цікаво було спостерігати й за процесом заміни підкови у коня.

Багато позитивних емоцій відображалось на обличчях гостей фестивалю під час відвідування уроку музики в єврейській школі. Учнівський клас під відкритим небом в якому сільські дітлахи в вишиванках того часу відтворювали на старовинних музичних інструментах єврейські мотиви – і все: глядачі втратили відчуття реальності. Вони ніби на машині часу перенеслися в минуле.

Духовність – це основа будь якого єврея. Стара синагога на території музею – тому приклад. Почесні гості з єврейської сторони принесли в подарунок музею свиток з молитвою та причепили його за старим звичаєм біля входу в кімнату молитви.

Поряд зі старим єврейським шинком була розіграна сцена з життя пересічного колочавця заборгувавшого шинкарю гроші. Свідками того, яким чином вирішувались подібні проблеми того часу, був кожен з нас.

Родзинкою свята стало представлення гостям кошерної гуски. Виявилося, щоб зарізати гуску потрібно мати не аби які навики. Ця справа під силу лише спеціально навченим різникам. Кошерна гуска після зрізання не повинна подавати жодних ознак життя, в противному випадку вона буде не придатною для вживання в їжу. Господарі свята потурбувалися й про те, щоб на подвір’ї старого шинку кожен бажаючий зміг скоштувати справжню кошерну гуску засмажену за старовинним єврейським рецептом та свіжо спечену мацу.

Колочава - історичний клондайк на теренах якого можна відслідкувати історію не тільки одного окремо взятого села – а цілого регіону і навіть краю. Насправді нас дуже зацікавило, чому саме тут святкують дні єврейської культури. Як виявилося, саме євреї започаткували в Колочаві освіту, та навчили новим ремеслам, за що мешканці села їм щиро вдячні і нині. Про це та ще багато цікавого повідомив нам директор музею «Старе село»…

Щоб зрозуміти події того чи іншого часу, ми повинні відчути їх емоційно: прожити їх, стати їх невід’ємною частиною. Завдяки інноваційному підходу та не аби якому ентузіазму та пошуково – дослідницькій роботі історика,письменника, громадського діяча та мецената села Колочава Станіслава Аржевітіна, кожен із гостей свята відчув себе колочавцем та проникся духом дорадянських часів, ушанував світлу пам'ять єврейського народу та висловив свою подяку за їх значний внесок в просвіту та розвиток нашого краю.