Ця стаття побачила світ учора в одному з найавторитетніших українських видань -- газеті "Дзеркало тижня". Її автор -- відомий закарпатський журналіст Ярослав Галас, який зараз працює прес-секретарем голови Луганської ОДА Геннадія Москаля і який водночас постійно публікується в
"Дзеркалі тижня" під псевдонімом Володимир Мартин. У цій публікації -- гірка правда війни, украй неприємна для українців. Але правда має бути почута, якою б вона не була. Далі -- текст автора.
"Людина зі зброєю, якій дають владу, але не обмежують контролем і суворою дисципліною, в умовах воєнних дій рано чи пізно перетворюється на мародера й розбійника. На жаль, ця давно відома теза знаходить своє підтвердження на сході країни. Окремі силові підрозділи, покликані захищати цілісність держави й охороняти правопорядок, своєю діяльністю не тільки дискредитують чинну владу, а й викликають страх і ненависть у місцевого населення. Яке й без того не дуже поважало офіційний Київ.
DT.UA вже розповідало про Станицю Луганську — крайню точку контрольованої Україною території на півдні Луганської області. Селище зазнає практично безперервних обстрілів, у тому числі з "градів". Тут пошкоджено й зруйновано понад половину житлових будинків і соціальних об'єктів. Місцевої міліції як такої в Станиці немає. Більшість співробітників колишнього Станично-Луганського РВВС перейшли на той бік лінії розмежування і служать "ЛНР", а інші звільнилися. У райцентрі розташовані опорні пункти збройних сил, добровольчих батальйонів і кілька підрозділів МВС з інших регіонів. Називати їх не будемо, проте зазначимо, що один з підрозділів (точніше, його попередник у правовому сенсі) раніше вже був розформований профільним міністерством за мародерство.
Головна функція МВС — охорона правопорядку — в Станиці не виконується. Нічних патрулювань тут не проводять узагалі, а кримінальні правопорушення (крадіжки з магазинів, залишених господарями будинків) не розслідуються, хоча заяв про злочини — безліч. У періоди бойового затишшя силовики перевіряють документи місцевих мешканців і транзитних пасажирів, оглядають їхній транспорт (до підриву цього тижня мосту через Сіверський Донець у Станиці діяв один із пунктів пропуску між територіями, контрольованими Україною і "ЛНР").
Одразу після Нового року в Станиці було проведено так звану зачистку сепаратистів (принаймні так цей захід назвали самі силовики). Яка фактично перетворилася на мародерство й погроми. Озброєні автоматами люди в камуфляжі, вибиваючи двері, вривалися в приватні помешкання, проводили обшуки (без санкції суду), "реквізували" цінні речі, принижували й били господарів, погрожуючи їм розстрілом. Ось лише кілька фактів з тієї "зачистки", які задокументовано офіційно:
— згідно із заявою громадянки В., силовики, розбивши вікна й вибивши двері (хоча поряд знаходилися господарі з ключами, які просили не нищити майно), увірвалися в будинок і, погрожуючи розстрілом, забрали цінні речі — наручний годинник, срібні прикраси, мобільний телефон, ноутбук. Господарів вони принижували морально, кажучи, що Станиця Луганська — це не Україна;
— за заявою громадянина С., військові побили його, вимагаючи зізнання в сепаратизмі та тероризмі. Після чого дві доби протримали в підвалі, забравши автомобіль, паспорт і гроші;
— згідно із заявою громадянина О. (працівника райдержадміністрації! —В.М.), силовики намагалися здійснити перевірку квартири в період його відсутності. Дізнавшись від сусідки, що там живе працівник РДА, один із військових розстріляв вхідні двері з автомата. Кулі пробили двері й пошкодили в квартирі холодильник і меблі;
— озброєні автоматами люди, вибивши двері, вдерлися в офіс управління зрошувальних систем (хоча поряд був сторож і пропонував відчинити двері ключами). Вони повибивали двері в службові кабінети і забрали комп'ютери та особисті речі працівників. Після чого побили операторів котельні;
— за заявою громадянина Ч., військові вибили в його помешканні двері й вікна, зайшли всередину і винесли зимовий одяг, ковдри, подушки, бензиновий генератор;
— згідно із заявою громадянки Л., озброєні автоматами люди в камуфляжі вдерлися до її помешкання, погрожували розстрілом "за законами воєнного часу", побили чоловіка і навіть стріляли в стелю. Без жодних пояснень вони провели обшук і забрали комп'ютер і телефон;
— близько 8-ї години вечора військові затримали на блокпосту завідувача господарства районної лікарні, котрий ішов на роботу злити воду із системи опалення у зв'язку з аварійним відключенням електроенергії (бойовими діями були пошкоджені лінії електропередачі). Завідувача господарства побили й завернули назад. У результаті воду не було злито, вона замерзла, полопали труби і 360 радіаторів. Система опалення, яку в лікарні з величезними труднощами відновили й запустили всього за два дні до того, виведена з ладу й потребує повної заміни. Відновити її не вдалося й по сьогодні…
Усього таких заяв — кілька десятків. Проте більшість громадян, що відчули на собі всі "принади" так званої зачистки, описувати їх письмово відмовилися, побоюючись за свою безпеку...
Вважати таку поведінку силовиків повсюдною — неправильно (це справді не так), однак наведені факти, навіть якщо вони поодинокі, зводять нанівець увесь позитив у стосунках між місцевим населенням і тими, хто покликаний захищати його від бойовиків. Реакцію, яку викликала "зачистка" в Станиці, промовисто характеризує короткий запис у соцмережі: "Я мешканка Станиці Луганської, ненавиджу Путіна, проти "ЛНР". Але, виявляється, я боялася не тих — треба боятися українських військових, які "привітали" нас із Новим роком. Вони пройшлися по всіх вулицях Нової Кондрашівки, грабували, ображали, били людей. У моєї доньки, яка виховує десятимісячну дитину, вибили вікно, забрали чоловіка, гнали його по селищу, б'ючи та ображаючи, але, слава Богу, потім відпустили. Вони забрали ноутбук і випили сік, який нам дали як гуманітарну допомогу. У селищі, яке потихеньку почало вірити в Україну, вбили всю віру в майбутнє і справедливість…"
Головне питання нині — як повинні діяти в такій ситуації влада і керівники правоохоронних органів? Відповідь очевидна — реагувати негайно і карати винних суворо, але справедливо. Можливо, з показовим судовим процесом. Тільки так можна домогтися дисципліни й відповідальної поведінки силовиків. Замовчувати факти (які й так добре відомі, бо викликали величезний резонанс), робити вигляд наче нічого не сталося, бо війна "все спише" — це шлях у глухий кут.
Хочеться вірити, що все буде згідно із законом. За наведеними заявами відкрито кримінальні провадження, триває слідство. Про його результатиDT.UA повідомить додатково."