- Добрий день! Розкажіть про себе. Де служите? Як потрапили на службу (мобілізовано, контрактник)? Як давно Ви вже тут?

- Служу я в Дебальцево. Протитанкова (батарея), 128 дівізія (насправді - бригада).

- Як давно Ви вже тут?

- З серпня служу. Доброволець.

- Чи маєте попередній бойовий досвід?

- Маю, служив у Чечні.

- В чому різниця між нашим АТО та війнами, в яких брали участь?

- Ну яка? Росія в Чечні била по населеним пунктам, не було різниці, який населений пункт, чи є мирні жителі. Тут ми не б'єм по населених пунктах, а терористи/сепаратисти, вони б'ють точно так, Росія робить, як в Чечні, так і тут.

- Чого не вистачає українцям для перемоги?

- Рішучості правительства чи Верховній Раді.

- Що Ви можете сказати щодо забезпечення? Хто допогає Вам особисто: держава/волонтери/власні кошти? До речі, яка у Вас заробітна плата зараз і чи отримуєте Ви її?

- Заробітну плату отримую, 5500 грн. Допомагають нам волонтери. (На секунду замислюється). Багато волонтери.

- Чого не вистачає особисто Вам та Вашому підрозділу?

- Все є. (Скромність цих людей вражає, "все є" гарно ілюструють фотографії).

- За що Ви найбільше переживаєте знаходячись тут?

- Я переживаю за хлопців молодих, яким по 20 років, по 21-му, тому що вони ще життя не прожили.

- Що Ви можете сказати про супротивника? Чи доводилось Вам з ними бачитись? Говорити з ними або чути їхні розмови? Чи змінилась їхня поведінка/тактика протягом того часу, що Ви тут?

- Бачитись мені не приходилось... (згадує). Ні, приходилось! Ми взяли полоненних тут, у нас... Вони зайшли, ми їх здали СБУ.

- Ви голосували на парламентських виборах?

- Ні.

- Чого чекаєте від нового парламенту та президента?

- Рішучості!

- Як налаштовані Ви та Ваші побратими? Чого очікуєте? На що сподіваєтесь? Чи впевнені Ви в своїх силах?

- Не впевнені, тільки нам щоб команду дали найпевнішу.

- Чим плануєте зайнятись після війни?

- Думаю на контрактну службу піти.

- Добрий день! Розкажіть про себе. Де служите? Як потрапили на службу (мобілізовано, контрактник)? Як давно Ви вже тут?

- Доброго дня! Мене звати Олександр, я родом із Черкащини, служу в 128-й бригаді, безпосередньо в Дебальцево, в Дебальцевському угрупуванні наших сил. На службу потрапив по мобілізації. Я державний службовець. Мені прийшла повістка - подзвонили з військкомату. Була навіть можливість відкосити - мені пропонували, але я вирішив, що я два Майдани був у диванній сотні, а третій уже треба якось відпрацювати наповну. Тому з чистою совістю погодився, підійшов до військкомату, дав свою згоду і тепер я в армії. З 1-го серпня, і з 31-го серпня в зоні АТО.

- Чи маєте попередній бойовий досвід?

- Я взагалі не те що бойового досвіду не маю. Я вчився в Київському політехнічному інституті, закінчив військову кафедру, сам я зенітчик, тільки зенітно-ракетного комплексу. Жодного дня в армії, просто присяга, навіть зборів не було. І ось, своїх 40 років святкував саме у вересні в лавах Збройних Сил України.

- Розкажіть Ваші враження від АТО? Що вразило найбільше?

- Вражає найбільше – люди, які оточують. Це саме більше вражає! Тому що дійсно багато людей, які прийшли сюди за покликом серця, тому що не можна сидіти дома! Але вражає не менше ще одна річ. Я вам зараз порахую цифри. У нас населення України попередньо 46 млн., це останні такі цифри були. Відкинемо Крим та "лугандонію", нехай 6 млн ми відкинемо, залашилось 40 млн, візьмем половина жінок - 20 млн, від 20 млн візьмем третину - діти, третину - пенсіонери, нехай 6 млн (лишається чоловіків військового віку). Чому в армії немає ротації? Чому служить тільки 20-30 тисяч осіб? Це питання таке дике, просто я не можу зрозуміти - де люди?! Йде більш ніж півроку війна і ще немає...

- Чого не вистачає українцям для перемоги?

- В українців є все! Їм не вистачає добрих сусідів, тому що наш найближчий сусід виявився нашим найщирішим ворогом. У нас є гарні сусіди – це поляки, через сусідів - це прибалти, за океаном є Штати, а от Європа якось себе веде дуже дивно. Бойовий дух і воля! Тому в українців все, щоб перемогти, є. Давній гайдамацький лозунг "Воля України або смерть!" з їхнім прапором. У нас це є!

- Що Ви можете сказати щодо забезпечення? Хто допогає Вам особисто держава/волонтери/власні кошти? До речі, яка у Вас заробітна плата зараз і чи отримуєте Ви її?

- 95% виживання побутового солдата в армії - це рідні, близькі, волонтери, 5% - це пульки і пальне, це те, що дає армія. (Звучить "Ой, чий то кінь стоїть" – виявилось, що рингтон однаковий у волонтера та бійця...) Армія... як ви бачите, стоїть перед нами залізяка, мотолига (МТЛБ): ми зійшли на марш із рампи, ми відразу поломалися... Ми 2 тижні втратили на те, щоб ремонтувати свою "залізяку" власними силами, власними руками! Жоден член екіпажу не має досвіду, що то за "залізяка"... ми витратили власну 1000 гривень у вересні на те, щоб поставити її на гусінь і щоб поїхати далі. Що можна сказати? Якби не близькі і не волонтери... нам волонтери навіть завозили дрова. Заробітну плату отримую, але не розумію яку (сміється). Цифри називать чи ні? Зараз заробітна плата офіцера без вислуги років з моєю посадою десь в середньому 4000, в зоні бойових дій подвійно - вісім. Оце ми отримуємо. Але я власними очима бачив роздрукований примірник наказу Кабінету Міністрів України підписаний Арсенієм Яценюком, де вказано що за жовтень там урівнюються зарплати. І там зарплати солдат 10-11 тисяч, молодший офіцерський склад 17 тисяч, старший більше. Але я не зрозумів, чи це я не зрозумів наказу... Що там урівнюють? Кого з ким? Бо я зрозумів, що урівнюють будь-якого військово службовця до цієї суми, а не суму до службовця. Остання зарплата, яка була, це був старий варіант 4 тисячи плюс подвійна за бойову.

- За що Ви найбільше переживаєте знаходячись тут?

- За рідних. (Не за себе).

- Що Ви можете сказати про супротивника? Чи доводилось Вам з ними бачитись? Говорити з ними або чути їхні розмови?

- Ну ця війна взагалі дивна, вона більш така: обмін компліментами на рівні артилерії-міномети, гради, системи залпового вогню. Я, особисто я, не зустрічався з супротивником. Я бачив, як захоплювали сепаратистів. Це або люди, які є власне бойовиками, або ті, хто з ними співпрацює. Як їх везли із закритими очима на допити, в штаб. Самих допитів не бачив. Як би я був за власним бажанням в армії, можливо, я б рвався на передову, але як не має досвіду, а є воля взяти участь, - забезпечити хоч якусь частинку в перемозі, - то мені бойовий наказ який надавали... я рапортів, щоб рватись в аероопрт не писав, бо я відчуваю: для моїх сил навіть оце надмірно.

- Ви голосували на парламентських виборах?

- На жаль, ні.

- Чого чекаєте від нового парламенту та президента?

- Я б сказав, що я чекав від них чогось... Тому що президент пообіцяв закінчити АТО взагалі за 1 день. Від парламенту... Друзі, що слідкують за інтернетом, кажуть, що приїхав із США політик Байден і тільки після того, як він зібрав нашу проукраїнську не коаліцію, а сили і чуть не дав їм "люлей", щоб вони створили коаліцію і уряд щонайшвидше, тільки після того ці придурки зашевелился. Оце таке до них ставлення. Вони ще не зрозуміли, що закінчився той час, коли вони маніпулювали людьми. Люди зараз їх будуть не в смітні баки кидати головою, а уже будуть більш короткі розмови.

- Чим плануєте зайнятись після війни?

- По-перше, повернутись до звичайного життя цивільного, до родини. Так і неодружений, треба створювати сім'ю. Сорок років вже власне виповнилось, і я розумію, що я їх провів... тільки на цій війні я зрозумів деякі цінності. Відсипалася ця шелуха, яка була якимись примарними цінностями, ілюзорними. Чіплявся за якісь дрібнички... то все хлам. Життя значно простіше і в цьому складність.

Такі вони... Скромні, звичайні, героїчні чоловіки. Вони воюють за нас з вами проти ворога ззовні та казнокрадів зсередини, не звертаючи увагу на постійні втрати, часом недолуге керівництво та нашу сувору зиму.

Слава Україні! Героям слава!

{g}


Волонтерська група "Булава"