У зв’язку з законодавчими змінами, внесеними до Податкового кодексу України Законом України від 28.12.2014 р. № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" з 1 січня 2015 року внесено зміни до правил, які регулюють питання автоматичного бюджетного відшкодування.Зокрема, до критеріїв, за якими платники «автоматично» отримують право на відшкодування ПДВ за спрощеною процедурою відносяться:
- відсутність судових процедур банкрутства;
- підтвердження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців відомостей щодо платника ПДВ, відсутність рішень про його виділення чи припинення, дійсність його установчих документів;
- наявність необоротних активів, залишкова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку в 3 рази перевищує суму ПДВ, заявлену до відшкодування, а також здійснення операцій, до яких застосовується нульова ставка (питома вага яких протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів (місяців) сукупно становить не менше 40 відсотків загального обсягу поставок (для платників податку з квартальним звітним періодом – протягом попередніх чотирьох послідовних звітних періодів) або здійснили інвестиції в необоротні активи у розмірах не менше ніж 3 мільйони гривень протягом останніх 12 календарних місяців- відсутність податкового боргу на 1-ше число другого за звітним періодом місяця.
Після граничного терміну подання декларації з ПДВ орган ДФС України протягом 15 календарних днів визначає відповідність платника ПДВ усім критеріям. Якщо платник ПДВ не має права на автоматичне відшкодування, територіальний орган ДФС надсилає йому повідомлення про невідповідність критеріям з наданням пояснень і розрахунків.
Крім того, з переліку критеріїв, які дозволяють отримувати автоматичне бюджетне відшкодування виключено показники щодо:
- розміру загальної суми розбіжностей між податковим кредитом, та податковими зобов'язаннями, що виникла протягом попередніх трьох послідовних календарних місяців, який мав не перевищувати 10 відсотків заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування;
- розміру середньої заробітної плати;
- кількості працівників;
- рівня визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток до сплати до бюджету (відношення сплаченого податку до обсягів отриманих доходів мало бути вищим від середнього по галузі за підсумками останнього звітного року);
- відсутності задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за підсумками останнього звітного року.