Манявський водоспад, розташований в Івано-Франківській області, більше не є найвищим серед карпатських водограїв. Уже впродовж двох років перше місце офіційно належить 26-метровому диву природи на потоці Ялин, що на Рахівщині. Проте, як не дивно, й до сьогодні про закарпатський водоспад-рекордсмен майже нічого невідомо широкому загалу…
Несподіване відкриттяСеред таємничих схилів гір заховано безліч справжніх чудес природи, що старанно оберігаються прадавніми карпатськими духами. Спини сплячих драконів укриті дрімучими лісами, в яких так легко загубитися, і так просто щось заховати. Але навіть ці таємничі істоти відступають перед невгамовним та романтичним покликом людини відкривати для себе щось нове.
До недавнього часу найвищим водоспадом українських Карпат вважався Манявський (розташований у Івано-Франківській області), висота падіння його вод становить 17,5 м. Проте на краю Рахівського району, гори чарівного Мармароського краю приховують значно більше диво – Ялинський водоспад. Раніше про нього знали хіба місцеві жителі з села Ділове, та й те – далеко не всі. Буває, запитаєш дорогу, а у відповідь лише розводять руками, мовляв, ні, не чули навіть.
Але час минає і таємниці розкриваються. Відтак у 2011-му році науковці Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника провели невелику експедицію до водоспаду і в результаті досліджень виявили, що його висота становить аж 26 метрів, а це мало не вдвічі більше за попереднього рекордсмена!
Там, де затихає плин часу і водиПотік, що дарує таке вражаюче видовище, називається Ялин, і починається на схилах гори Щевора, далі збирає води з південно-західного боку гори, а потім жене їх стрімчаками донизу. Перед тим, як повністю влитися до річки Білий, десь на середині свого шляху, вода добігає до крутого обриву породи, звідки падає вниз потужною масою, утворюючи при тому чималої сили шум.
Стежка до водоспаду бере свій початок у кінці села Ділове, одразу за промисловими зонами. Орієнтиром може слугувати дерев’яна альтанка, від якої починається плавний підйом. На допомогу мандрівникам стануть також жовті туристичні позначки, нанесені на стовбури дерев та каміння. Подальший шлях пролягає через мальовничий буковий ліс, неквапливо веде траверсами повз стрімкі схили і поступово набирає висоту. В якийсь момент стежка підводить до потоку, вздовж якого необхідно рухатися далі. Сама доріжка добре помітна, нею часто користуються грибники, а працівники Діловецького лісництва підтримують її в належному стані.
Перед мандрівником водоспад виринає дещо несподівано, адже по дорозі його жодного разу здалеку не побачиш – могутній ліс до останнього намагається приховати від людських очей цей гірський скарб і захищається високими соснами та буками. Дійшовши до місця призначення, мандрівник побачить нагромадження скель із кристалічних порід, що утворюють своєрідне півколо, в середині якого і зривається вода. Тут варто просто зупинитися, відпочити, затамувавши подих від побаченого. Цей куточок Срібної Землі жодним чином не нагадує про епоху, котра триває зараз у нашому світі, тут ніщо не видає того, чим займаються люди сьогодні – ховаються у печерах чи літають у космос… Сам час тут зупиняється. І навіть плин води ніби завмирає.
Унікальність, яку слід зберегтиСьогодні це місце ще має майже первозданний вигляд і зовсім не справляє враження захаращеного людьми атракціону. У першу чергу, це через важкодоступність Ялинського водоспаду: поруч немає зручної під’їзної дороги, автобусів та автомобілів, “напакованих” галасливим людом, та й сам водоспад розміщений доволі високо – 1050 м над рівнем моря. А найголовніше – в межах цієї території пролягає прикордонна смуга, що вимагає попередньої реєстрації туристів у прикордонній службі, тож завбачливому мандрівнику перед побаченням із Ялинським водоспадом обов’язково треба отримати дозвіл на таку прогулянку.
Особливо варто відвідати це диво природи тим, хто планує сходження на гору Піп-Іван Мармароський. Водоспад розміщений дуже близько до основного маршруту і сходження до нього не займає багато часу та сил, а приємних вражень залишиться на тривалий час. Кожному туристів необхідно пам’ятати, що краса і чистота не тільки цього місця, а й взагалі усіх наших гір, залежить в першу чергу від них самих, тому зберегти сьогоднішній стан Ялинського водоспаду не так уже й важко – варто лише прислухатися до власного серця та совісті.
Артем Куз, Унікум