Організатор заходу – Український інститут міжнародної політики (УІМП).
Закарпаття стало крайньою областю, в якій відбувся семінар (а пройшли вони в усіх регіонах країни). Відповіді на запитання, поширення європейського досвіду, врешті, роздатковий інформаційний матеріал – для учасників. Дізнатися з перших уст про ключові завдання та етапи реалізації реформ в країні на Закарпатті виявилося не надто багато. Представники райдержадміністрацій, сільські голови, лідери громадських організацій.
Як каже голова правління УІМП Ростислав Томенчук, бачення, застереження до процесу реформ в різних областях суттєво різняться. Проте більшість можна звести до стандартних стереотипів. Плюс полягає в тому, що їх легко розвінчувати, мінус – вони свідчать про те, що держава не готова працювати з громадськістю. Це, на думку пана Ростислава, проблема не сьогоднішнього дня, але слід це все змінювати. Оскільки будь-яка реформа повинна супроводжуватися комунікацією з громадськістю.
«Що цікаво, так це те, що сам процес об’єднання громад на Сході країни та в її центрі пішов швидше. Але розуміння місцевою елітою процесу реформ у західних областях є більшим. – каже пан Ростислав. – Тому вкрай важливо використати ці знання і розуміння ефективно! А отже – прискорити цей процес, а не застрягти у дискусії, що відбувається сьогодні».
Дискусія навколо перспективного плану, як відомо, на Закарпатті триває не перший тиждень. Розроблений, у відповідності до Методики, державною адміністрацією області проект збурив, нарешті, активність на місцях. Проте ці пропозиції змінюють одна одну, не обтяжуючись, у більшості своїй, економічним обґрунтуванням.
Лідія Євтушенко, головний спеціаліст відділу взаємодії з місцевими органами влади Мінрегіонбуду України, пояснила: усі перспективні плани, після затвердження на сесіях обласних рад, проходитимуть детальну експертизу, щонайменше, Мінфіну, Мінекономіки – на предмет економічної доцільності. І уряд затверджуватиме лише ту частину, яка витримає цей аналіз.
Щоправда, цей процес Закарпаттю, наразі, не загрожує. Адже обласна рада розгляд Перспективного плану відклала.
«Перспективний план на те перспективний, що зміни у нього вносити можна, - наголошує пані Лідія. – Але є один суттєвий момент. Якщо Закарпатська область до певного терміну, а цей термін передбачений регламентом кабміну – так формується бюджетний рік, встигає затвердити Перспективний план, то вона додатково отримує більше 100 мільйонів гривень з Державного фонду регіонального розвитку. Держава хотіла б, щоб, не відкладаючи на завтра, область прийняла виважене рішення, скориставшись таким шансом».
Нагадаємо, перспективні плани уже затвердили 19 українських областей. Щоправда, Кіровоградська, до прикладу, вирішила цими питаннями не перейматися. Що ж – це їхнє рішення. Проте відповідальність – принципова вимога до влади. І якщо рішення приймається чи ні, хтось повинен брати за це відповідальність.
Спеціаліст Мінрегіонбуду переконана: «Як завжди, за все відповідають народні обранці. У нашому випадку це – депутати місцевих рад, тому що це ті люди, яким громада довірилася, а значить – вони взяли на себе цю відповідальність. Значить, вони перші мали б детально вивчити Державну стратегію регіонального розвитку, Закон про добровільне об’єднання громад, Методику, за якою ці об’єднання можна моделювати. Розібравшись з усім цим, вони мали б прийти до своїх виборців і сказати: «Шановні, у нас є такі завдання, у нас тепер є такі можливості. Давайте подумаємо разом і приймемо спільне рішення і за нього проголосуємо в обласній раді».
Субсидіарність, солідарність, доповнюваність – основні принципи організації влади, які мають запрацювати в результаті адміністративно- територіальної реформи, яка супроводжується системною зміною в українському законодавстві. Отже: адміністрація послугами має здійснюватися на максимально наближеному до її отримувачів рівні; відповідальність за життя і рівень послуг необхідно ділити спільно – багаті не повинні багатіти, а бідні бідніти; нестачу можливостей на базовому рівні зобов’язана компенсувати державна влада.
Як показало спілкування із київськими експертами, чимало питань від представників місцевої влади, місцевого самоврядування, громадських активістів, уже мають відповіді. Головне застереження – відновити довіру до влади і повірити в себе.
«Цей негатив у ставленні до влади формувався за тривалий період. Це – виклик для всіх: і для влади, і для громадян. Тепер кожний повинен зробити крок назустріч. Давайте зважати на об’єктивну оцінку. Приміром, минулого тижня МВФ резюмувала: Україна вперше показала позитивну динаміку у використанні коштів. Можна продовжувати не вірити. А можна подивитися і сказати: ось там стало менше обману, а тут ми бачимо, що вже самі зробили позитивні кроки, може, ми і в себе будемо робити хороші справи своїми руками! Довіра, як ланцюгова реакція: народиться до місцевої влади, до обласної влади - довіра до центральної влади», - резюмує Лідія Євтушенко.
Офіс реформ у Закарпатській області