Невідоме ще донедавна слово «люстрація» надовго увійшло в лексикон пересічних українців. Здавалося б, усе правильно, вкотре виправдав себе вислів класика марксизму-ленінізму про те, що революційна ситуація настає тоді, коли верхи не можуть, а низи не хочуть жити по-старому. Владу, ясна річ, потрібно було змінювати, аби стражденний український народ жив бодай пристойним, якщо вже не багатим життям. Але в час, коли одні гоїли рани від ударів беркутівських палиць і оплакували рідних, інші не забарилися почати «розбірки» та підкилимні ігри. Представники місцевих політичних еліт, хутенько звівши рахунки з недругами, огранізували розподіл «тепленьких місць», прикриваючись проведенням люстрації.
Одразу ж виникає низка суттєвих запитань щодо принципів люстрації, порядку, законодавчого закріплення тощо. І зрештою, найважливіше питання – а хто ж судді? У ситуації, коли до влади прийшли хай і хороші, але без жодного досвіду роботи люди, як вони планують розбиратися в складному механізмі господарських відносин? Як збираються будувати соціально-економічний рай у кожному конкретному населеному пункті? Про те, що чекає на обласний центр, неодноразово дізнавалася й «Закарпатська правда». Ми вже якось намагалися розібратися з ситуацією, хто і як виживатиме в місті й чого слід чекати. Це було на початку року, зараз, коли нова влада з кожним днем усе сміливіше крокує в світле майбутнє, можна робити певні підсумки та прогнози.
Для початку газета звернулася до екс-мера Ужгорода Віктора Погорелова з проханням про інтерв’ю – бо ж хто найкраще може розповісти, в якому стані лишилося місто, хто скільки й кому боргує? Віктор Володимирович поки що відмовився спілкуватися, зіславшись на тривале відрядження, сказав тільки одну фразу:
«Не хочу давати ніяких коментарів діям моїх наступників. Але я дуже переймаюся містом і вважаю ситуацію критичною. Повірте, боляче дивитися на те, що все, вибудоване – що би не говорили мої противники – громадою міста, командою за попередні роки, руйнується на очах. Це стосується низки проектів, зокрема, реставрації винного льоху, запровадження цілодобового водопостачання в місті, будівництва нового кладовища… Всі проекти розвалюються, і це з огляду на те, що на час мого «звільнення» в бюджеті розвитку міста залишалося 56 мільйонів гривень. Чому їх не використали?»
«Закарпатка» вирішила «пройтися» цими проектами й проаналізувати – що відбувається в місті нині й що чекає на нього завтра?
За кілька місяців людей ховатимуть… на Поштовій?
Завжди є питання, які не можуть чекати, і які потрібно вирішувати вже сьогодні. Мова про міське кладовище, адже цвинтар «Барвінок» вичерпав свій ресурс і місця на ньому вистачатиме ще буквально 2-3 місяці. Як відомо, два роки поспіль над проектом будівництва нового кладовища працювала попередня влада. Наразі ситуація з документацією, за даними нашого видання, на стадії завершення, потрібно починати процедуру оголошення тендеру на будівництво. Тендер займе місяців зо два, підготовка до робіт ще якийсь час, якщо будуть оскарження – ще місяці, а відтак іще потрібно переказати аванс тощо. Очевидно, що вкластися в терміни майже нереально, якщо не почати вже сьогодні. Але такого бажання в нової влади поки що не спостерігається...
Води цілодобової не буде
Як відомо, ще йдучи на вибори В. Погорелов обіцяв запровадити в Ужгороді цілодобове водопостачання. Жителі міста чекали цього, як манну небесну. Кажуть, усі ці роки відповідну роботу проводили, нібито вже десь у середині року й планували пробний запуск. Паралельно шукали інвестора, який би не просто привласнив структуру, а й провів реконструкцію, причому основні фонди мали належати місту. Вся робота наразі зупинена. Що далі буде – невідомо…
Школи й дитсадки можуть лишитися без опалення
Є ще одна проблема, яка нині «не пече», але завтра може вдарити абсолютно по всьому місту. Як відомо, сьогодні в Ужгороді в кожній школі, ДНЗ встановили автономні модульні котельні, завдяки чому діти можуть грітися не коли влада вирішить, а тоді, коли холодно. Проте все обладнання для котелень свого часу отримали в лізинг, тобто зараз за нього потрібно повертати кошти. На початку року місто мало сплатити близько мільйона за згаданим проектом. Не сплатили. І якщо кошти не переказувати лізинговій компанії, існує ризик, що вже восени котельні будуть опломбовані а школи, садочки, НВК ризикують лишитися без тепла…
Усе – в одну кишеню. Відомо – в чию
Ще одна ідея – прикрита зверху благородними мотивами, насправді має гниле коріння. Нещодавно нове міське керівництво озвучило думку створити всього один ЖРЕР в Ужгороді замість існуючих 7. Мовляв, менше чиновників тощо. Ніби ідея й хороша. Аналогічна діє в… Мукачеві! Але якщо спробувати розібратися, виникає низка питань: один ЖРЕР отримуватиме всі кошти з міста за надані (чи ненадані) послуги з квартплати, замовлятиме все необхідне обладнання, матеріали, роботи виключно в тих фірм, на які вкаже влада. З огляду на те, хто рветься в мерське крісло Ужгорода, легко здогадатися, в чию саме кишеню стікатимуться всі гроші.
Мораторій на землю? Та ну його…
На першій же сесії після усунення з посади попереднього мера, 28 лютого, депутати вирішили не роздавати земельних ділянок – до 1 липня на це запровадили мораторій (він же діяв, до речі, й за попередньої влади, і, фактично, по цій галузі не порушили жодної кримінальної справи). І все ж на цьоготижневій сесії вже розглянули 20 проектів рішень, причому всі стосувалися тільки земельних питань. Ішлося не про якусь периферію чи банальні побутові речі на кшталт приватизації ділянок громадянами, де розташовані їхні будинки, а про «ласі шматки» по вул. Гойди чи на набережній Незалежності. Так, як стало відомо нашому виданню з конфіденційних джерел, наразі нова влада вже відновила перемовини з фірмою «Майдан» про будівництво торговельного комплексу на площі Богдана Хмельницького – того, проти спорудження якого вже неодноразово виступала громада. Ще одна «ідея» – повернути у власність міста землі, виділені в районі Боздоського парку під будівництво школи та садочка, і віддати під комерційні потреби… І це в мікрорайоні, де дитсадків – катма, а школа – одна-єдина… Що й казати, хороший початок господарювання! Також цікавою видається чутка про те, що Громадська рада прагне отримати право вето на рішення міської ради, себто депутатів, обраних народом. Люструємо люстраторів?