Демобілізовані бійці АТО не завжди можуть швидко адаптуватися до нормального життя – це призводить до сварок, бійок і розлучень, пише Юліана Скібіцька у №31-32 журналу
Корреспондент від 21 серпня 2015 року.
Голос у трубці схвильований і трохи переривається.
«Ви обіцяєте, що не будете називати моє ім'я і прізвище? Так?», – співрозмовниця Корреспондента насилу погоджується розповісти свою історію сімейного краху.
Її чоловік у квітні демобілізувався і повернувся додому, а вже влітку пара подала на розлучення.
Три роки сімейного життя для молодих людей закінчилися різко і несподівано. Ще до початку АТО в домі панувала напружена атмосфера, але дружина списувала це на звичайні «побутові негаразди».
«Думала, притремося, все буде нормально. А тут його призвали служити», – розповідає вона.
Не ставши «косити» від армії, чоловік зібрав речовий мішок і вирушив воювати. Йому довелося пройти кілька гарячих точок – не дивно, що в квітні додому повернувся вже інша людина.
«Перший тиждень усе було добре, а потім Льоша став закриватися в собі. Пив чи не кожен день. Про те, щоб повернутися на роботу, мова взагалі не йшла», – згадує дружина.
Чоловік нічого не розповідав і не пояснював. Просто часто вимагав залишити його у спокої, причому в доволі грубій формі. Останньою краплею стала сварка через недосолений суп.
«Він сказився і почав кричати на мене, – каже дружина тремтячим голосом. – Я теж завелася, ми кричали один на одного, а потім він з розмаху вдарив мене по обличчю, розвернувся, грюкнув дверима і пішов. Я сіла на підлогу і тихо заплакала».
У підсумку пара обопільно вирішила подавати на розлучення.
Такі випадки зараз не рідкість навіть у родинах, де подружжя довгі роки жило душа в душу. У маленькій київській квартирі недалеко від станції метро Нивки щодня вислуховують по кілька схожих історій.
Тут, у непримітному місці, розміщується українська штаб-квартира найбільшої міжнародної правозахисної організації Ла Страда. В Україні вона існує з 1997 року, основні напрями діяльності – протидія торгівлі людьми, а також будь-якої дискримінації жінок і дітей. Окрім іншого, фахівці центру надають психологічну та юридичну допомогу жертвам домашнього насильства.
Домашній фронт
За розрахунками Фонду народонаселення ООН, в Україні від фізичного насильства страждають 4 млн жінок, від сексуального – 1,8 млн. Фахівці Ла Стради стверджують, що цього року кількість дзвінків на анонімну гарячу лінію з питань насильства в сім'ї вже перевищує торішні показники.
І це тільки ті, хто готовий довірити свою проблему фахівцю, хай навіть і анонімно. Що стосується сексуального насильства, то, як зазначають експерти, багато жінок не розуміють, що це також протизаконно. Саме тому точну цифру тих, хто страждає від сімейного насильства, назвати неможливо.
У Ла Страда виділяють три категорії сімей, де насильство стає головною проблемою. Це переселенці з окупованих територій, ті, хто залишився жити в так званих республіках, і сім'ї, де чоловік повернувся із зони АТО
У Ла Страда виділяють три категорії сімей, де насильство стає головною проблемою. Це переселенці з окупованих територій, ті, хто залишився жити в так званих республіках, і сім'ї, де чоловік повернувся із зони АТО.
Остання категорія, за спостереженнями експертів, найчисленніша. Бійці, повернувшись з фронту, перебувають у важкій депресії й апатії. Як правило, вони зриваються на батьках, дружинах і дітях. Нерідко доходить і до рукоприкладства. Як результат – розлучення, алкоголізм і навіть випадки самогубств.
Головний координатор гарячих ліній Ла Стради Альона Кривуляк розповідає, що часто їй дзвонять діти.
«Одного разу до нас зателефонував 12-річний хлопчик, який хотів помирити тата і маму. Вони постійно лаялися, і дитина дуже страждала. Не знаю чому, але цей дзвінок мені особливо запам'ятався. Звичайно, через дитину проблему не вирішиш. Але це ще раз свідчить, що діти страждають від насильства в сім'ї ледь не більше за всіх», – каже Кривуляк.