Кожна людина прагне досягти успіху у житті: здобути фах, мати роботу, сім’ю, друзів, і, зрештою, просто бути потрібним суспільству. Люди ж з особливими потребами нічим не інакші, вони, часом прагнуть, до життєвих вершин ще більше, ніж здорові особи. Часто той, хто має обмежені фізичні можливості крокує по життю ще впевненіше та завзятіше, незважаючи на те, що навіть рідне місто зустрічає цілою низкою перешкод.
Днями в Ужгородській міській раді відбувся круглий стіл, на якому порушили важливу і завжди актуальну для людей з інвалідністю тему – моніторинг доступності Ужгорода для мало мобільних верств населення. Захід ініціювали Закарпатське обласне товариство інвалідів ВОІ «СОІУ» Закарпатський регіональний центр соціально-трудової реабілітації та професійної орієнтації «Вибір» та інші громадські організації.
Протягом трьох годин на засіданні обговорювали доступність у місті для людей з особливими потребами у сфері освіти, медицини, транспорту…
Відверто кажучи, ситуація у нашому місті чи не найгірша у цілій закарпатській області: непристосовані дороги, високі бордюри, пандуси, які зовсім не відповідають нормам встановлення та ще багато інших перешкод, з якими щодня стикаються люди з особливими потребами.
Під час конференції з доповідями про доступність Ужгорода для людей з вадами здоров’я виступили: начальник відділу у справах інвалідів та ветеранів управління праці та соціального захисту населення Вікторія Пфайфер, заступник начальника управління містобудування та архітектури Валентина Квіт, головний спеціаліст відділу охорони здоров’я Ірина Столярова, головний спеціаліст управління освіти Валентина Кирик,головний спеціаліст транспортного відділу, державних закупівель та зв’язку Ірина Цапліна та директор Закарпатського фонду соціального захисту інвалідів Андрій Воробець.
Кожен з доповідачів розповідав про те, наскільки пристосована для людей з інвалідністю відповідна сфера. Однак результати роботи над доступністю бажають кращого. , Представниця управління архітектури та містобудування зазначила, що до їх компетенції входить лише надання вихідних умов на будівництво об’єкту.
Також на заході розповіли про надання освітніх послуг: це і навчання на дому, і інклюзивна освіта у загальноосвітніх закладах міста. Працівниця транспортного відділу наголосила, що в умовах цьогорічного конкурсу для перевізників є обов’язковою наявність хоча б одного автобусу з пандусом.
А директор Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Андрій Воробець зазначив, що за доступність об’єктів відповідають проектанти та забудовники. Тому, при недотриманні норм, варто вимагати анулювання дозволу на експлуатацію будівлі. Контроль же здійснює муніципальна поліція. яка, до слова, за 2014-2015 рік не склала жодного протоколу за такими правопорушеннями.
Загальна атмосфера заходу була напруженою, бо у словах кожного було мало конкретики та реального плану дій. Усі, ніби, знають що і як треба робити, але практично ніхто не діє.
Вирішити проблеми за допомогою судів запропонував президент громадської організації інва-тур «Вдродження» Олександр Казьміров. Чоловік зазначив,що змусити забудовників та чиновників щось робити можуть не норми, об’єктів та прохання щодо їх встановлення, а суди та штрафи. Тільки діями, за словами пана Олександра, можна зрушити з місця «мертвий» процес.
Ще одним важливим етапом круглого столу стала презентація слайд-шоу з результатами моніторингу доступності Ужгорода для людей з особливими потребами, який представила ужгородка з інвалідністю Любов Пчолинська. Жінка проаналізувала більше тисячі об’єктів міста на наявність правильних пандусів, і дослідила, що лише три із них облаштовані у відповідності до міжнародних будівельних норм.
Пані Любов під час виступу зазначила, що пандуси – далеко не основна проблема доступності для людей з інвалідністю, адже до них ще треба дійти, здолавши розбиті тротуари та високі бордюри.
Також на життя, від імені незрячих та слабо зрячих ужгородців, скаржилася голова Ужгородської міської громадської організації інвалідів зору «Дивосвіт» Оксана Богданець. Жінка розповіла про те, що в місті бракує маячків для осіб з вадами зору, а ті, що є – не працюють. Також зазначила про необхідність облаштування вбиралень та транспортних зупинок для людей, які мають вади зору.
Словом, для кожної людини з особливими потребами, яка мешкає в Ужгороді проблеми доступності міста – крик душі, який, на жаль, уже багато років поспіль не чує влада. На вищезгаданий круглий стіл, до речі, керманичі теж не прийшли, аргументувавши свою відсутність зайнятістю. Представники Закарпатського регіонального центру соціально-трудової реабілітації та професійної орієнтації «Вибір» наголосили, що проводили такі заходи майже у всіх містах області, і ніде влада не ігнорувала їх так, як в Ужгороді.
Наприкінці заходу присутнім озвучили резолюцію, у якій по пунктах розписали вимоги до влади міста щодо безбар’єрного середовища. У документі владу Ужгорода просять створювати всі необхідні умови, які максимально відкриють доступність у місті для людей з особливими потребами. Діяти треба як на законодавчому, так і на практичному рівнях. І не слід забувати одного: люди з особливими потребами – рівні зі здоровими людьми тільки їм треба трішки допомогти у подоланні перешкод до повноцінного життя.
Вікторія Лисюк, "Час Закарпаття"