«Почалося все з того, що прочитав статтю Лариси Романюк про фільми, які знімалися на Закарпатті. Мені здалося, що це дуже цікава тема, яку треба досліджувати,-- коментує Олексій Уманський. – Почав дізнаватися, так з’явився фільм «Небо, гори і кіно» - продукт для своїх, ужгородців, закарпатців, щоб всі побачили, що живуть у такому місці де колись приїжджали люди з камерами знімати кіно. У нас є гори, ріки, природа, є гарні місцеві краєвиди».

За словами Олексія Уманського, фільм коментували, додавали цікаві факти. І автор повернувся до теми. «З часу презентації першої стрічки минуло 6 років, за цей час я дізнався багато нових цікавих фактів, якими хочеться поділитись», -- каже Олексій. – Крім фільмів тут є згадки про відомих людей, які жили на Закарпатті. Наприклад, Бейла Барток, музику якого використав Стенлі Кубрик у своїх фільмах, свій перший концерт дав у Виноградові».

Розпочинав Олексій Уманський збір матеріалу сам з диктофоном та камерою, згодом попросив допомоги операторів: Олександра Маріаша та Богдана Козачука.


«Щоб зрозуміти «Кіно», треба подивитися перше, - пояснює Олексій Уманський. - Тоді буде повна картина тих фільмів, які знімалися на Закарпатті. Не всі вони дуже круті, є й сумні. Наприклад, «Гол у Спаські ворота», який знімали на стадіоні «Авангард» (там тільки інколи футбол)».

Потрапили у «Кіно» Уманського і фільм «Синевир» та «Урсус» (так звані фільми-жахів). Автор досліджував виключно художнє кіно та людей, задіяних у ньому. У роботу увійшли 12 фільмів.


«У фільм через те, що матеріалу було дуже багато, не потрапили деякі люди, наприклад, ужгородка Ріма Зюбіна, яка знімалася у фільмах Оксани Байрак, а також Павло Чучка, який їздив на зйомки фільму «Ватерлоо» і поцупив звідти манекен», - розказав Олексій Уманський.

Олександр Маріаш, оператор, поділився враженнями від збору матеріалу по Закарпаттю та зйомок. «Фактично ми їздили в експедиції. Так знайшли онука Івана Сили. Приїхали у Білки, спілкуючись з місцевими почали дізнаватися, що є нащадки Фірцака (Івана Сили), так познайомилися з Юрієм Фірцаком».

У фільмі використано музику ужгородських гуртів, зокрема «Танго темпо», електронного музиканта Олександра Киреєва,

«Мені зараз не уявляється, що буду знімати далі. Хочеться зайнятися ігровим кіно, але в Ужгороді дуже важко організувати масовку, - каже Олексій. - Заповітна мрія -- великий повнометражний фільм. Є багато техніки, треба терпіння і заплатити трохи людям. Це мала б бути комедія».

Є фільм, який так і не вийшов на екрани, знімався у 1991 році радянсько-пакістанський. Там були задіяні ужгородці Вася Крайняй та Банди Шолтес. Батько співачки Йолки знімався там (і не тільки у цьому фільмі). На жаль, я не отримав доступу до мами Йолки. Інформація і фото дуже б додали фільму історичної достовірності».

У своєму фільмі автор, за його словами, розвінчує кілька міфів. Наприклад те, що Мілош Форман (відомий американський та чеський режисер) колись жив у Мукачеві. «Я поїхав у Чехію на фестиваль у Карлові вари. Люди, які його знали, сказали, що він не жив у Мукачеві. Справа дійшла до того, що я попросив дізнатися людей, які знали його дружину. Надіслали жінці запит. Вона підтвердила, що відомий режисер у Мукачеві не жив», - коментує Олексій Уманський. - Останній фейк, який я досліджував, поїхавши на Сігет, це, що лідер гурту «Гоголь Борделло» Женя Гудзь, коли сталася Чорнобильська трагедія, переїхав жити у Сваляву. Мені вдалося потрапити на прес-конференцію до них. Я був без камери, але допомогли записати відео питання-відповіді російські журналісти із журналу «Максим». Женя Гудзь не жив у Сваляві.


Вже сьогодні, 29 січня, о 19.00 презентація фільму відбудеться у театрі Театр ляльок "Бавка". Тривалість фільму -- 1год. 15 хв.

ФОТО Я. Денисюк