Ще на початку хх століття міністерство освіти і культури Угорщини виділило кошти на ремонт церкви й реставрацію фресок. Після проведення робіт вчені дістали змогу побачити матеріал, з якого зведено стіни ротонди. Схожість будови із замковими романськими мурами привела їх до висновку, що святиня відноситься до Х-ХІ ст. З того часу і донині між науковцями різних країн тривають дискусії навколо походження Горянської церкви, її віку та призначення. Першими дослідниками були угорці. Однак у 1918 році край увійшов до складу Чехословацької республіки, в якій завдяки державній підтримці функціонувала потужна історична школа. Відтоді дослідження ротонди набирають ще більших обертів. У 1921 році виходить публікація дослідника Новаківського, який помітив візантійський вплив на архітектурний стиль храму. Про участь у створенні Горянської ротонди візантійських майстрів говорить те, що вона побудована не з традиційного у ті часи для культових споруд дерева, а з цегли. На будівельний матеріал і кладку древнього храму звернув увагу відомий дослідник церковної архітектури В.Січинський. Він вважав, що ротонда відноситься до Х ст. і була споруджена слов’янськими зодчими під впливом візантійської архітектурної школи. Інший історик Ф.Заплетал доводить, що храм збудував подільський князь Федір Корятович у ХІV столітті. Історик І.Крал пов’язує церкву святої Анни з Великою Моравією і відносить до архітектурних споруд ІХ ст. Дослідник європейської культури В.Залозецький порівнював її стиль з круглими церквами на Балканах, де є чимало романських ротонд ХІ-ХІІ ст. Відомий закарпатський історик П.Сова висловлює думку, що таємничу ротонду побудували у ХІІ ст. ченці ордену Святого Павла. Радянський вчений Г.Логвін, який відносить час побудови ротонди до ХІІІ ст., відзначив у своїй праці, що мабуть у її будівництві брали участь архітектори з Галичини, хоч відомо, що з того боку Карпат схожих будов нема. Незважаючи на те, що в Україні виявлено ще 22 храми-ротонди (другої пол. Х – першої пол. XIV ст.), 4 з яких збережені до сьогодні, за своїми архітектурними параметрами храм святої Анни не має аналогів у нашій державі. Горянська ротонда в плані шестикутна, але цей шестикутник настільки згладжений, що майже всі дослідники зображали план фундаменту круглим. У товщу стін (2-2,5 метра) врізані шість напівкруглих ніш, склепіння яких з’єднано між собою. На них будівничі поставили шестикутний тамбур, пробитий шістьма готичними вікнами. Тільки наприкінці 60-х років угорські дослідники (В.Гервес Молнар) знайшли близьких «родичів» Горянської церкви серед двох ротонд в угорських селах Кісомбор і Корчо. Однакові геометричні форми, будівельний матеріал – все це навело на думку об’єднати ці три храми в один архітектурний ряд і сміливо говорити про дату побудови – ХІ століття.

У ГОРЯНАХ МІГ БУТИ ПЕРШИЙ УЖГОРОДСЬКИЙ ЗАМОК

Уяву багатьох науковців хвилює ще одна таємниця древньої Горянської ротонди. Вище храму знаходяться руїни «не то замку, не то укріпленого палацу», які в народі називають «городисько». Існують легенди, які розповідають, що тут колись існував монастир, тому залишки оборонних валів та мурів могли належати ченцям. Однак декотрі історики вважають їх останками давнього Ужгородського замку, а ротонду святої Анни – замковим храмом. Вперше цю думку висловив Карл Месарош ще на початку ХХ століття. Микола Антал у 1926 році проводив у Горянах розкопки. На основі їх результатів він стверджував, що залишки мурів є останками древнього Ужгородського укріплення, який він називає Ужанським Староградом (Ungovar) на противагу нинішньому, який він називав Новоградом (Ungujvar). На доказ правильності своєї думки він приводить знайдені тут багато років тому сотні черепів під коріннями поваленного бурею горіха, німого свідка жорстоких боїв, які колись проходили під стінами замку. Його думку розділяв Іриней Кондратович, з тією тільки різницею, що Горяни вважав другим місцем розташування Ужгородського замку, а нинішнє – вже третім. В багатьох історичних документах тієї епохи теперішній замок справді називають Новоградом, зокрема в дарчій грамоті Єгерської капітули (1248 р.), і в дарчій грамоті Будинської капітули (1250 р.). Цікаво, що за останні тисячу років ріка Уж настільки часто міняла своє русло, що встановити її точний напрямок у часи заснування укріплення старого Ужгорода практично неможливо. Натомість виявлено та зафіксовано в історичних документах наявність великої кількості так званих мертвих русел (по угорськи – morotva), якими колись протікала неспокійна ріка, а потім залишила їх, проклавши собі новий шлях. Подібне мертве русло виявлено і в Горянах.

ГРОБНИЦЯ КНЯЗЯ ЛАБОРЦЯ?

У своїй фундаментальній праці «Історія Закарпаття» о. Степан Пап висловив сміливу версію, що «…ротонди не були першими мурованими храмами східного обряду на території історичного Закарпаття. Ротонди слугували тут гробницями, місцем захоронення визначних осіб». Дослідник вважав, що у давнину в Горянах існував православний монастир, а в Горянській ротонді похований не хто інший, як легендарний князь Лаборець, убитий угорцями у 896 році. До такого висновку автора привело виявлення схожої ротонди у руїнах Свято-Михайлівського монастиря в словацькому місті Міхаловці (30 км. на захід від Ужгорода). Тут було відкрито цікаву знахідку – надгробну плиту сина болгарського правителя з кирилівським написом: «Тут лежить князь Пресіан», знаком зірки позначене народження царевича – 996, хрестиком – смерть: у 1060 році. Деякі науковці вважають, що у Мукачівському монастирі перша церква також була споруджена у формі ротонди, де можливо був похований славний князь Федір Корятович.

ЗАГАДКОВИЙ ШЕСТИГРАННИК…

Горянська ротонда унікальна тим, що є шестигранною. Храмів такої рідкісної форми у світі одиниці. У зв’язку з цим існує цікава легенда про те, що храм може очистити від злих духів і демонічних сил, а також надати людині можливість доторкнутись до вічності. Базується вона на тому, що гексограм, тобто шестигранник – древній астральний символ. Він прийшов з Месопотамії до Іудеї, де став символом Бога Яхве, а потім – до середньовічних християн. Майстри, котрі зводили подібні будівлі у давні віки, вважали, що шестигранник символізує надприродні сили Сонця та Світла, а також Безсмертя та Вічність. Люди вірили: коли хтось ступає всередину такого шестигранника, темні сили відступають.

ВІХИ ІСТОРІЇ СТАРОДАВНЬОГО ХРАМУ

Друга частина пам’ятки – прямокутний готичний неф, прибудований до ротонди у ХV столітті. У ХVІІІ ст. тут звели велику вежу, а в 1912 р. над західним фасадом церкви була надбудована дерев’яна дзвіниця. Тоді ж були проведені перші реставраційні роботи: укріплені фундаменти ротонди, почищені фрески, зашиті тріщини, споруджено нову шоломоподібну по крівлю. Протягом довгого часу храм належав римо-католицькій громаді, і тільки після 1949-го року перейшов до православних вірників. У 1959 році у дзвіницю влучила блискавка, після чого храм було закрито через аварійний стан. Пізніше церква стала філією Закарпатського краєзнавчого музею. І тільки у 1991 році ротонду передали Мукачівській греко-католицькій єпархії. З того часу тут проводять регулярні богослужіння.

ДЕНЬ МІСТА ПОЧИНАЄТСЯ В РОТОНДІ

Особливий статус святиня має ще й тому, що коли в Європі від таких споруд залишилися лише руїни, ротонду досі відвідують парафіяни. Саме з цього пагорбу кожен рік у першу неділю жовтня ужгородці починають святкувати день народження рідного міста. Сюди приходять помолитись вірники різних конфесій. За словами настоятеля храму, ротондою цікавляться жителі багатьох країн світу, біля дверей святині можна побачити людей з найвіддаленіших куточків нашої планети. Як і сотні років тому християни приходять сюди почерпнути духовного світла віри Христової, зігрітись добром і любов’ю всюдисущого Господа Бога.