На східній околиці міста Ужгород розташована відома далеко за межами Закарпаття Горянська ротонда. Це найдавніша кам’яна церковна будівля області, яка є однією із ключових пам’яток у контексті дослідження середньовічної історії регіону. В науковій літературі місцевість, де знаходиться ротонда, визначається як одне з можливих місць локалізації слов’янського городища, захопленого угорцями на зламі ІХ-Х ст.
Сучасна церква Покрови Пр.Богородиці відома з інших джерелах як костел Св.Анни та церква Св.Миколая, хоча маємо інформацію, що найдавніша присвята храму була Св.Івану (згадується 1409 р.). Сучасна споруда складається із двох різних за часом частин: власне ротонди, яка у літературі переважно датується ХІІ-ХІІІ ст., та пізнішої нави, датованої XІV-XV ст. Ротонда (святилище) – кругла у плані будова, в товщину стін якої (2-2,5 м) врізано шість апсид, перекрита куполом, що спирається на шестикутний барабан із шістьома вікнами. Зовні барабан прикрашено цегляним орнаментом, який є реконструкцією архітектора Отто Стегло. Товща стіни споруди також прорізана двома вікнами, з яких автентичним є східне, а південне – пізнішого походження. У 1921 р. на південному боці ротонди біля замурованого порталу існувало ще одне вікно (на сьогодні замуроване).
Перші згадки про живопис у ротонді були опубліковані в 1879 р. Значна увага до храму Національного комітету архітектурних пам’яток (Австро-Угорщина) з 1894 р. зумовила ретельне дослідження споруди, зокрема, перші розчистки та замальовки тут зробив Отто Стегло. Це дозволило у 1911-1912 рр. провести перші роботи з реставрації церкви та фресок. Тоді укріпили фундамент ротонди, зашили тріщини, почистили фрески, спорудили нову шоломоподібну покрівлю. У 1926 р. було проведено розкопки (на жаль, без жодних опублікованих висновків), а в 1932 р. здійснили ще одну реставрацію фресок. Остання реставрація живопису в ротонді відбулась у 1960-1962 рр., коли було повністю розчищено забіли. Останні реставраційні роботи зі значними тонуваннями живопису в наві відбулись у 1992-1994 рр.
Наразі попередні відновлювальні роботи проводяться на основі дозволу Міністерства культури України і спрямовані на відведення дощової води від фундаменту церкви. Цьому передували археологічні розкопки біля споруди, які виконувала археологічна експедиція УжНУ, починаючи з 2007 р. Роботи здійснено на основі Дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, а також досліджень решток життєдіяльності людини, виданих Міністерством культури України та Відкритих листів Інституту археології НАН України. В 2014-2017 рр. розкопки середньовічної церкви проводила археологічна експедиція УжНУ під керівництвом Володимира Мойжеса за підтримки Фонду Ласла Телекі (Teleki László Alapítvány), що займається підтримкою збереження та відновлення пам’яток культурної спадщини за межами Угорщини. Прикладом діяльності фонду є низка збережених об’єктів церковної спадщини Закарпаття (перекриті церкви в Хусті, Виноградові, Вишкові, Четові, Добросіллі, Паладь- Комарівцях та ін.).
Роботи з заміни цементного тиньку на вапняний, згідно з кошторисом і проектно-кошторисною документацією, проводить українська будівельна організація, що співпрацює з Фондом Ласла Телекі. Цьогоріч на Горянській ротонді буде підведено новий вапняний тиньк, що сприятиме збереженню монументального живопису завдяки зміні рівня вологості у стінах храму.
Також, у 2018 р. заплановано проведення міжнародної наукової конференції за участі вітчизняних науковців із Києва, Львова, Ужгорода та фахівців з Угорщини, Словаччини і Польщі, після чого буде розроблено реставраційне завдання та проектно-кошторисну документацію на проведення ремонтно-реставраційних робіт у Горянській ротонді.
Михайло Приймич, кандидат мистецтвознавства, Томаш Сопко, головний спеціаліст із питань охорони культурної спадщини департаменту культури Закарпатської ОДА