У м.Іршава жодного святкування Дня Перемоги Степан Овсак не пропустив. Кожний рік його очікують іршавчани, щоб подивитись на його нагороди та почути цікаві й повчальні життєві розповіді. Життя його не балувало. Як згадує Степан Петрович, йому ще не було 11 років, коли померла мама. 

Ріс напівсиротою. У 15 років влаштувався на роботу у млин до Айзенберга. Два роки виконував там найбруднішу роботу. А потім пішов працювати на щойно відкриту в Іршаві фабрику, де обробляли льон. Йшов 1942 рік. Степана та ще кількох юнаків та дівчат сільський уряд відправив у Німеччину. Він працював в державному господарстві у м.Мітетелвалден. Робота була важка, виснажлива, ненормована. Йому вдалось втекти. В цей час Гітлер вів війну проти Радянського Союзу. Однак вдома теж гаразду не було. Довелось йти до Угорщини на сезонні роботи по збору урожаю. Біля Дебрецена Степан Овсак дочекався визволителів–червоноармійців. 

З ними добрався до Будапешта. В армію його не брали, так як вважали іноземцем. Після цього Степан Овсак самотужки добрався до рідного Закарпаття, де в цей час йшов запис добровольців на фронт. Його не потрібно було агітувати, бо він вже бачив фронт, тому без роздумів з′явився на прийомний пункт. 

А з ним прийшло ще біля сорока таких же молодих хлопців. Всі вони горіли бажанням відомстити окупантам за заподіяне лихо нашому краю. З ним пішов цвіт Іршави. Вони веселились майже цілу дорогу. Перед в′їздом на прийомний пункт Сваляви провели останні вечорниці в хаті Ганни Матішинець. Співали, танцювали, ніби відчували, що багато з нас може не повернутися в рідні домівки... У Сваляві пройшли двотижневі навчання, а далі відправили їх на справжню війну. Степан потрапив до стрілецького полку 351 дивізії №178 – бронебойщиком. 

Його надійним помічником була ПТР – протитанкова рушниця. Бойове хрещення пройшов в окупованій Чехії – у Моравській Остраві, а далі були Гуменний, Пряшів, Михайловці. Пройшов через Польщу - Бєльск, Новісонч, Люблін. Це була не прогулянка, а важка виснажлива дорога війни. Яри, потічки, ліси, залягання в грязюку, пластунські повзання – ось що доводилось переборювати. А ще стріляти, ховатись від ворожих куль, нести на плечах зброю, яку берегли краще за їжу. Недалеко від Моравської Острави Степана Овсака поранило осколком від міни. Серед глибокої ночі довелось разом із важко пораненим товаришем з Ільниці вибиратись самим із поля бою. 

Так склалось, що вони залишились вдвох, бо інші в запалі атаки, б′ючи фашистів, наздоганяючи ворога, їх не помітили і залишили. Та й санінструктора близько не було. Удвох вони пройшли понад 5 км, аж поки помітили маленьку хатину. Тут Степан Овсак втратив свідомість від болю та сильної втоми, адже, будучи пораненим, тягнув на собі товариша… За бої під Моравською Остравою Степану Овсаку було вручено орден Слави третього ступеня. 

А через багато років, у 2012-му, Чеська Республіка його ще раз нагородила, спеціальною медаллю. Коли Степану Овсаку вручили першу нагороду, це для нього була велика радість, що він, син бідняка з Іршави, удостоєний такої високої нагороди. Це було визнання доблесті і його, і всіх побратимів із Закарпаття. Найзапекліший бій запам′ятався Степану Овсаку при форсуванні німецьких річок Одер та Вісла. Там було справжнє пекло, навколо все горіло, стріляло, вибухало. А потім була медаль «За відвагу». 

Війну закінчив у кінці травня 1945 року на території Австрії. Демобілізувавшись, повернувся до рідної Іршави. Роботи не було, працював вдома, допомагав по господарству. У грудні 1948 року Степан Овсак вирішив пов′язати свою долю з роботою у міліції. Важкими були післявоєнні роки. Міліціонерам доводилось боротись із залишками банд. Степана Овсака призначають на посаду дільничного інспектора, за ним закріплюють села Чорний Потік, Брід, Крайню Мартинку, Підгірне. А часи були неспокійні, тривожні. Тривала колективізація, і бандити загрожували селянам, які вступали в колгоспи. Біля Ч.Потоку переховувалась банда, яка всіх тримала у страху. Багато ночей Степану Овсаку довелось провести у засідці, щоб вислідити ватажка банди. Якось попав у перестрілку в лісі. Отоді й було взято міліцією одного з бандитів, який допоміг у ліквідації бандитської зграї. Через деякий час Степана Овсака переводять на іншу дільницю обслуговування, в село Ільниця. У перший же день служби на новій дільниці пограбували магазин. Знайдена на місці пригоди кепка допомогла дільничному вирахувати злочинця. Не переповісти в кількох словах суть справ, які довелось розв′язувати Степану Овсаку. 

Проте, як мовиться, із пісні слів не викинеш: у липні 1954-року Овсак попав під скорочення... Такий поворот долі сприйняв болісно: душу вкладав у роботу в міліції, став грозою для злочинців, мав подяки від управління, а тут раптом такий удар... Та немає лиха без добра. 

Влаштувався на роботу у комбінат гнутих меблів, за 11 років оволодів кількома спеціальностями, став бригадиром, очолював громадський суд. Та душа рвалась туди, де вічний неспокій, де заплутані справи, де з десятка версій треба безпомилково вибрати одну. У 1965 році Степан Овсак повертається на роботу в Іршавський райвідділ міліції на посаду старшого інспектора карного розшуку. І знову – розкриті злочини, недоспані ночі, постійні виїзди. До дрібниць пам′ятає кожну справу, які «висіли» роками, поки за них не брався оперативник Овсак. 

Пограбунок самотньої жінки в Доробратові – одна з них. Жодних слідів, жодних доказів не було. Тільки Степан Овсак знає, яких зусиль йому коштувало, поки вирахував злочинця в особі… активного учасника художньої самодіяльності. Не злічити, скільки за час служби в органах внутрішніх справ він мав подяк, почесних грамот, медалей. На заслуженому відпочинку із головою поринув у городництво і виноградарство, став неабияким знавцем у цих галузях. Такого врожаю, як у старого Овсака, кажуть іршавчани, ще треба пошукати. Посадив гарний молодий сад, з яким вранці встає і вночі лягає. Живе в невеликому будинку у тіні розлогих дерев. Криниця та бесідка стали йому затишком на старості літ. Тут він разом із внуками та правнуками відпочиває душею, розповідає про справжню війну та міліцейське життя. Особовий склад та рада ветеранів і пенсіонерів Іршавського райвідділу міліції вітають шановного ветерана із Днем Перемоги та днем народження! Бажають йому міцного здоров′я, родинного затишку, любові та поваги від рідних, всіляких земних гараздів, довгих років життя та Божої ласки. А головне – аби завжди було мирне небо над головою.