Він був юнаком, коли розпочалась Друга Світова Війна, а рідне Закарпаття було окуповане Угорщиною, яка тоді виступала на боці фашистських військ. « в ті часи багатьох односельчан мобілізували в угорські війська» – пригадує Юрій Граб, учасник партизанського загону і ветеран прокуратури Закарпатської області.
«Проте я, отримавши повістку – втік до лісу і, разом з двоюрідним братом, вступив до партизанського загону» – продовжує ветеран. За його спогадами, партизанська війна на Закарпатті велася з 1942 року. Спочатку була висаджена парашутно-десантна група О. Борканюка, а у 1943 році на горі Менчул Хустського району аналогічна група Ф. Патакі.
«Вже у 1944 році таких груп стало багато – веде далі розповідь Юрій Граб, – вони охоплювали територію від с. Нижнього Бистрого Хустського району до С. Тихого, що на Великоберезнянщині. Патріотів тоді виловлювали та знищували, але ніякі тортури та страти не змогли прагнення народу до свободи» – розказує колишній прокурор і на його очі нагортаються сльози, «адже ми боролися за мир і свободу на нашій землі і страшно бачити, що наші внуки тепер знаходяться під загрозою війни, яку неможна допустити» – говорить ветеран.
Втім, тяжко здихнувши, він продовжив розповідь про воєнні часи. Розказав, що хоча вони з братом були ще доволі молодими (Ю. Грабу лише виповнилося 14 років) – усі завдання, які доручало керівництво партизанського загону, виконували відповідально й чітко.
Зокрема, пригадав, як отримавши завдання віднести термінового листа іншому загону партизан, разом з братом рушили у с. Лохово через села. І хоча дорога була важка, навколо знаходилося багато фашистських військ і військової техніки - на щастя, ніхто не запідозрив у хлопцях партизан і вони змогли вдало виконати завдання – передали командиру наказ вийти на шосейну дорогу с. Лохово і перекрити дорогу відступаючим ворожим військам. Пригадав ветеран, як наші війська перейшли у наступ, угорські кинулися відступати, а командир наказав солдат, які не чинять опір роззброїти, при потребі нагодувати і …відпускати. «У жовтні 1944 року, – веде далі Юрій Граб, – наші війська вступили у моє рідне Мукачево і наш партизанський загін також спустився з гір. Ми вийшли на дорогу Мукачево-Ужгород і перекрили шлях відступаючому ворогу, тоді об»єдналися із радянськими військами і …був запеклий бій. 25 моїх земляків полягли там за нашу свободу і незалежність».
«За наказом свого командира я залишився у Мукачеві, – пригадує ветеран, – після війни закінчив Хустський культосвітній технікум, а відтак, за сприяння колишнього партизана – прокурора області В. Русина був направлений до Харкова на юридичні курси. Навчався також у Київському університеті ім. Т. Шевченка на юридичному факультеті, і аж до пенсії трудився у Виноградівській районній прокуратурі».
Має трьох дітей. Стежкою батька пішов його син - Олександр, котрий також пов`язав свою долю з прокурорською роботою. А ще відрадою ветерана війни є шестеро онуків та двоє правнуків. «Я гордий, що вніс свою часточку у визвольну війну від фашизму аби наші діти та онуки жили у вільній країні під мирним небом» – сказав Юрій Граб і додав: «Ми маємо зберегти мир на нашій землі будь-якими засобами». На фото старійшина серед слідчих та глава прокурорської династії Ю.П. Граб із сином Олександром та зятем Ярославом.
Прес-служба прокуратури Закарпатської області