На його послуги дуже сподіваються сільські громади – особливо зараз, коли зійде зимовий сніг і кількість вуличних ям катастрофічно зросте. На цьому тлі головам сільських рад надходять листи за підписом Оксани Поп про те, що вона викупила більшу частку статутного капіталу «Агрошляхбуду», тому підприємство не має легітимного керівництва, і Оксана Поп просить не укладати з ним угод на ремонт доріг.
Подальша наша спроба з’ясувати, у чому ж суть конфлікту, вивела на такий сценарій розвитку подій. Якщо коротко, то фабула така. Власником КП «Агрошляхбуд» з 1993 року є колектив. Минулого року до складу власників було введено Оксану Поп — мешканку Мукачівщини, яка на правах учасника підприємства придбала десь за 400 тисяч гривень більшу частину вартості статутного капіталу підприємства, ціна якого тягне на десятки мільйонів гривень. Але більшість колективу відмовляється затвердити купівлю, оскільки вважає саме введення у склад співвласників сторонньої людини незаконним. Так почалася судова війна, взаємні звинувачення в рейдерстві.
«МИ ВІДДАЛИ «АГРОШЛЯХБУДУ» 25 РОКІВ СВОЄЇ ПРАЦІ»Працівник КП «Агрошляхбуд», власник частки статутного капіталу Василь Любка:
— «Агрошляхбуд» це дітище нашого колективу. — Задля його становлення доводилося працювати без зарплати, пережити кризові 90-ті… Але ми змогли зберегти базу, придбати техніку, утримати будинок відпочинку, асфальтобетонний завод, відновити роботу щебеневого підприємства…
Щодо суті конфлікту. Минулого року помер наш незмінний керівник Юрій Данко. Були скликані збори, на яких ми вперше дізналися, що більша частина статутного капіталу вже ніби викуплена, і ми маємо це затвердити. Це була спроба нахрапом «порішати діла» і фактично передати підприємство директору ТОВ «Соло» Івану Попу.
Проте ви навіть призначили Оксану Поп головою ревкомісії, отже, підтвердили законність процедури.
— Якщо, наприклад, в мене злодій украв гроші і я, не знаючи про це, продовжую з ним вітатися, це не значить, що він уже не злодій.
Як відбувалася «скупка решти відсотків»?
— Конкретно ми нічого не знали, але розуміли, що дехто продав свою частку. Наприклад, учасник підприємства Іван Якоб активно агітував продавати свої частки, він говорив, що Іван Поп готовий платити удвічі більше за кожну частку, а водії можуть забирати машини собі. Зараз Іван Якоб хотів би відмовитися від своїх слів, але ж це чули люди, у тому числі й ті, до кого він звертався. Вони готові підтвердити свої свідчення.
Ви спраді вважаєте, що мета Івана Попа – знищити підприємство?
— Цьому є підтвердження — тиск на т.в.о. керівника Михайла Зейкана. Ніби він узурпував владу. Але якщо керівник помер, то до обрання нового, за статутом, його обов’язки виконує головний інженер. Саме через це він тепер живе в атмосфері постійного шантажу.
А обіцянка роздати машини? А листи головам сільрад, щоб відмовилися від послуг «Агрошляхбуду»? Це пряме намагання позбавити «Агрошляхбуд» замовлень, довести його до знищення.
«ЮРІЙ ДАНКО ХОТІВ, ЩОБ Я ВРЯТУВАВ ПІДПРИЄМСТВО ВІД РОЗКРАДАНЬ»Свою точку зору на ситуацію висловив і керівник ТОВ «Соло» Іван Поп:
— ТОВ «Соло» працює у сфері будівництва і транспортних послуг понад 15 років. Придбали виключно імпортну техніку та спеціалізовану для дорожніх робіт. Чимало інших фактів також свідчать про наші можливості як інвестора.
Спочатку ТОВ «Соло» очолював мій батько, і з певного часу в нього налагодилася співпраця з виноградівським підприємством «Агрошляхбуд», очолюваним Юрієм Данком. Вони спільно виконували роботи на багатьох важливих об’єктах. В останній рік Юрій Данко, відчуваючи сильну недугу, вирішив зміцнити підприємство, залучивши до тіснішої співпраці ТОВ «Соло». Для цього він запропонував включити до колективу мою матір Оксану Поп, і у червні 2014 року на загальних зборах було затверджено її як учасника і власника відповідної частки статутного капіталу — 4,99 відсотка. І він хотів, щоб я врятував підприємство від розкрадань...
Ви є власником майже 53 відсотків статутного капіталу «Агрошляхбуду»? Як вам це вдалося?
— Справа в тому, що я ні в кого нічого не просив. Самі учасники підприємства були ініціаторами, вони звернулися до мене, щоб я придбав їхнє право на частку. Хочу також сказати, що нікому не пропонував забрати собі автомобілі, як це говориться в деяких ЗМІ
Звичайно, для кожного підприємця є нормальною умовою мати більшу частку прав на статутний капітал для того, щоб повноцінно здійснювати економічну діяльність. Інакше у мене нема сенсу залучати до роботи свою техніку.
У вересні були скликані збори, на яких потрібно було обрати керівника і затвердити передачу прав на викуплену частку Оксані Поп, однак збори були просто зірвані. Ми звернулися до господарського суду, щоб він зобов’язав реєстратора оформити нашу частку і там повністю задовольнили наші вимоги. І при цьому суд зробив висновок про незаконність виконання обов’язків керівника Михайлом Зейканом. Тому, коли від колективу «Агрошляхбуду» лунають закиди про рейдерство, то я заявляю, що рейдерами є вони самі. І до речі. «Агрошляхбуд» не є колективним підприємством, а господарським, з ознаками товариства з обмеженою відповідальністю. Загалом же хотів би підкреслити, що налаштований на мирне вирішення проблеми, знайти можливості для компромісу, щоб підприємство не припинило свою роботу.
Але поки що миру на горизонті не видно, справа нині перебуває в апеляційному суді, листи за підписом О.Поп надходять у сільради, щоб не давати «Агрошляхбуду» замовлення. Війна триває…
Василь ГОРВАТ,
м.Виноградів, газета
"Новини Закарпаття"