Ще торік у травні в Україні розпочався процес декомунізації – Верховна Рада ухвалила закон «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». Після цього на місцеві органи влади було покладено, зокрема, завдання перейменувати вулиці з радянсько-комуністичним «відтінком» у назвах.
Від 9 листопада минулого року до 9 січня цього, тобто рівно два місяці, в Ужгороді за розпорядженням міського голови тривали громадські слухання щодо зміни назв вулиць, аби мешканці міста змогли висловити власну думку з приводу тієї чи іншої назви, внести свої пропозиції. Однак зацікавлені ужгородці почали масово звертатися до управління містобудування та архітектури, що курує це питання, вже після того, як громадські слухання завершилися.
Днями до нашої редакції звернувся ужгородець Василь Баник, який довгий час вивчає вулиці міста, має певні напрацювання з приводу їхніх назв і хоче поділитися своїми пропозиціями, аби їх було враховано. Здебільшого його варіанти назв вулиць стосуються історичних постатей Закарпаття.
«Ще в грудні 1944 року російська радянська військова окупаційна адміністрація на свій розсуд, без погодження з ужгородцями, перейменувала 103 вулиці зі 105-ох, які були на той час в Ужгороді (дві вулиці мали відповідні назви вже раніше – вул. Л. Толстого з 1918 року, а вул. Ульянова-Леніна – теперішня Корзо – з 1927-го). І всі ці вулиці міста одержали радянсько-російські назви. Досі в Ужгороді аж 83 такі назви вулиць і площ! У Росії ж ні закарпатських, ні тим більше ужгородських вулиць немає. Питання: чому їхні назви ми повинні зберігати?» – обурюється пан Василь.
Насправді, оглянувши список пропонованих ним назв вулиць, бачиш певну слушність зауважень. Наприклад, вулиця Паризької Комуни могла б бути названа на честь відомого українського етномузикознавця Гошовського (це ім’я, до слова, включено в офіційний перелік на перейменування вулиці Боженка – авт.), вул. Декабристів – на честь начальника Закарпатського відділення Державного науково-дослідного інституту метрологічних вимірювань І. Дудича.
У той же час, на думку редакційного колективу, у списку Василя Баника є й не надто вдалі пропозиції. Зокрема, пан Василь пропонує перейменувати вулицю Дагестанську (що в районі, де ще кілька вулиць мають географічні назви, як Вірменська, Кавказька) на честь маловідомого для загалу Петра Пойди, бухгалтера, економіста, який помер 2001 року. Те саме стосується вулиць, названих на честь всесвітньо відомих поетів і письменників, як-от Крилов, Лермонтов, – їх ужгородець пропонує перейменувати на Г. Рошковича і Г. Павленка відповідно. Спірною також можна вважати думку щодо перейменування вул. Вавілова (вчений у галузі фізичної оптики) на честь кандидата історичних наук, доцента Т. Сопка, а вулиці, названої ім’ям підполковника Анкудінова, який брав участь у визволенні Ужгорода, – на честь Й. Гарчара, заслуженого артиста України, диригента.
Щоб довідатися докладніше про перейменування вулиць Ужгорода, ми звернулися до заступника начальника управління містобудування та архітектури Валентини Квіт. Пані Валентина пояснює, що вся необхідна інформація була донесена до громадян через ЗМІ, зокрема були оголошення на сайті міської ради й кілька публікацій щодо перейменування в газеті «Ужгород»:
«У принципі, люди, які цікавилися цим питанням, могли без проблем висловитися. Нам на електронну пошту надходило чимало листів, багато хто звертався особисто, ми дослухалися до всіх пропозицій та заперечень і під час засідань робочої групи проводили їхній аналіз. Що ж стосується ужгородця Василя Баника, то він справді звертався до нас, ми взяли до уваги його доробок. Відзначу, що з його пропозицій дуже багато враховано і чимала кількість вулиць нових районів міста матиме такі назви. Але однозначно ми всі його пропозиції прийняти не можемо, бо мусимо брати до уваги й думки інших».
Якщо заглибитися в історію, то, як відомо, ще у 90-і роки основна кількість вулиць Ужгорода з комуністичними назвами була перейменована, тому їх тепер не так і багато. Наприклад, у ті часи вул. Енгельса стала вулицею Грушевського, на честь першого Президента УНР, проспект 40-річчя Жовтня дістав назву проспекту Свободи, а вулицю Героїв Сталінграда назвали Минайською.
Після Революції Гідності в Ужгороді перейменували Уральську на вулицю Небесної Сотні. За словами пані Валентини, у 2014 р. управління архітектури подало відповідні пропозиції про перейменування ще низки вулиць – Котовського, Лазо, Тельмана, проте депутати не підтримали тоді проекту рішення.
«Оскільки вже маємо ухвалений закон щодо зміни назв вулиць, це значно полегшує справу. Перед нами лише постає питання: які саме назви дати? Хотілося б наголосити, що маємо багато напрацювань з цього приводу. Ми промоніторили перелік вулиць міста і взяли до уваги рекомендований список назв вулиць зі сайту Інституту національної пам’яті. Спочатку для перейменування ми вибрали 14 вулиць, згодом додалося ще десять. Уперше робоча група засідала торік у грудні – тоді проголосували за перейменування 24-ох вулиць. Уся інформація для ознайомлення громадськості була розміщена на сайті міської ради, у ЗМІ. Вже 20 січня комісія зібралася знову, під час засідання лунало чимало суперечливих думок. Наприклад, вносилися пропозиції щодо того, аби залишити назви вулиць на честь Івана Туряниці й Олекси Борканюка, інша ж частина громади була проти. Врешті-решт вирішили поки що не вносити цих діячів до списку», – розповідає Валентина Квіт.
Окрім того, брали участь у засіданні рідні Івана Чендея і Петра Скунця, на честь яких пропонувалося перейменувати вулиці Бєлінського та Пархоменка. Донька Івана Чендея зауважила, що її батько жодного стосунку до вулиці Бєлінського не мав, тож вона проти того, аби на його честь називали будь-яку вулицю міста. Мовляв, якщо вже перейменовувати, то ту вулицю, на котрій він проживав, – Високу. Таку ж позицію висловила вдова Петра Скунця, а він мешкав на проспекті Свободи. Оскільки ж ані Висока, ані проспект Свободи не підпадають під закон про декомунізацію, змінювати ці назви тепер недоцільно. Таким чином, було узгоджено список із 22 вулиць.
«І далі тривають обговорення серед мешканців міста щодо перейменування вулиці Лавріщева на Шухевича. Представник від громади пан Савицький виступив за збереження назви, інші присутні активісти доводили, що військовий Лавріщев таки підпадає під декомунізацію. Зрештою члени комісії проголосували за те, щоб дати вулиці Лавріщева нове ім’я – Романа Шухевича, – каже Валентина Квіт. – А мешканці вулиці Островського проти, аби їхня вулиця мала назву Карпатської України, натомість хочуть перейменувати її на Т. Масарика або ж Чеську, бо ніби вулиця колись мала таку назву. Так само були звернення з вул. Благоєва, люди категорично проти перейменування, але цей діяч напряму підпадає під закон. Тим більше, ця вулиця матиме назву на честь видатного закарпатця Федора Потушняка. Ми пояснили людям, що їхні пропозиції будуть розглядатися в депутатських комісіях перед сесією і депутати мають право внести ще певні зміни. Річ у тому, що тепер проект рішення вже підготовлений і внести зміни до нього вкрай важко. Пізніше, сподіваюся, думку ужгородців буде враховано. Всі громадяни, які зверталися, чітко вписані до протоколу. Також зверталася греко-католицька парафія щодо перейменування вул. Тельмана на вулицю
Св. Івана Хрестителя, бо там будується храм. Ми це з радістю врахували і ухвалили, хоч мали намір назвати її інакше. Деякі старші люди, пенсіонери наполягали на тому, аби нічого не змінювати, бо це історична спадщина. Однак такого бути не може».
Ще одним каменем спотикання для громади стала вулиця Руська. До управління архітектури звернулися представники кількох громадських організацій з проханням перейменувати її на честь Наума Рєпкіна. Але, як підкреслює Валентина Квіт, назва вулиці не має стосунку до комуністичного минулого, а походить від слів «Русь», «русини»: «З цієї причини по цій вулиці оголошено окреме громадське слухання. За розпорядженням міського голови воно триватиме з 9 лютого по 9 квітня. Ми проаналізуємо всі пропозиції, тому просимо ужгородців не бути байдужими, а висловлювати думку з цього приводу».
Стосовно ж побоювань мешканців вулиць, які підпадають під перейменування, що потрібні будуть зміни документів, технічного паспорта на майно, пані Валентина запевняє: «Нічого переробляти не доведеться». На будинках будуть хіба що замінені таблички, а для самих мешканців взагалі нічого не потрібно змінювати, бо всі довідки видаватимуться автоматично за новими назвами, в дужках же буде дописана стара назва вулиці. От юридичним особам, підприємцям доведеться змінити печатку, але й то з часом.
«Тож хочу заспокоїти ужгородців: нічого страшного в перейменуванні вулиць немає. Вважаю, що ця справа є потрібною для того, аби жити в сучасній епосі. А зміни все одно рано чи пізно відбудуться», – акцентує Валентина Квіт.
Ольга ПАЛОШ, газета,
"Ужгород"