Історія міста Мукачева – одна з найцікавіших сторінок історії Закарпаття. Вигідне географічне положення з одного боку сприяло розвитку міста, з іншого - ставило його в епіцентр військових дій, кидало у вир революцій, визвольних війн. Не залишилося Мукачева осторонь і всеєвропейського визвольного руху, відомого під назвою «Весна народів»
Навесні 1848 р. в ряді європейських країн почалися буржуазно-демократичні революції. Їх невід'ємною складовою стали визвольні рухи багатьох народів Східної і Центральної Європи – звідси і назва «Весна народів»
У січні-лютому 1848 р. спалахнули революції в Італії та Франції, потім заворушення поширилися на Німеччину й Австрійську імперію.
Визвольний рух проти Австрійської імперії докотився і до Закарпаття. Стало його учасником і Мукачево. Єдиною пам’яткою далеких подій квітня 1849 року єскромний обеліск, встановлений у 1901 році на місці військових дій – у підніжжягори Сороча, мікрорайону Підгоряни. В той час назва гори звучала як – «Сорка» або «Сорко», а район носив назву «Подгерінг».
Переломна битва між армією австрійців та військами угорців, до яких приєдналося місцеве народне ополчення, відбулася 22 квітня 1849 року.
Про події, яким осо-ось виповниться 167 років у свій час детально розповідав відомий закарпатський історик, громадський діяч та краєзнавець Петро Петрович Сова.
Як зазначив краєзнавець у своїх історичних працях, австрійськими військами командував генерал Барков, якого Австрійський імператорський двір направив для придушення революційних військ з Галичини.
Угорські війська, які на той час основним завданням мали оборону Воловецької ущелини, відступили та зупинилися на околиці Мукачева біля підгорянського мосту. Один батальйон відійшов далі – до Берегова, інший – під командуванням майора Йосифа Мартіні – залишився на позиціях.
Йосиф Мартіні, мобілізувавши місцеве населення, вирішив вступити у бій з австрійськими військами.
Батальйон окопався біля важливого стратегічного об’єкта, а на вершині Сорочої гори бойову позицію зайняла артилерія. Туди ж викотили, привезені з Мукачівського замку, гармати.
Вдосвіта 22 квітня дозорний доповів майору Мартіні, що ворог наближається з боку Чинадієва – швидко забрали дошки з переправи через Латорицю, приготувалися до бою. Вдарили у дзвони і в Мукачеві – всі чоловіки зі зброєю чи домашнім реманентом – вилами, сокирами, косами, – мали йти до мосту у Підгорянах, - пише
Mukachevo.todayДо Мартіні приєдналися і студенти – добровольці з Ужгороду. Міст над бурхливою неспокійними весняними водами Латорицею, був розібраний. Високий рівень води не дозволив австрійцям перейти на інший берег – слово вз’яли гармати. Перший залп був даний з Сорочої гори – зав’язалася запекла гарматна перестрілка.
Безумовним героєм битви став ужгородський доброволець Андрій Андрейкович. Одним пострілом він убив австрійського полковника і розбив ворожу гармату, іншим – звалив коня під генералом Барковим. Був важко поранений австрійський граф Бубна, яким потім помер у Чинадіївському замку. Невдачі та втрати серед офіцерського складу похитнули віру у легку перемогу в Баркова.Генерал Австрійського імператорського двору переконався, що перед ним добре озброєний противник і прийняв рішення про відступ. У Мукачеві гучно відсвяткували цю перемогу.
Незабаром цим подіям минає вже 167 рік, скромний обеліск продовжує нагадувати сучасному поколінню мукачівців про славну історію міста над Латорицею.