24 березня 2016 року Конституційний Суд України розпочав розгляд питання конституційності нині діючого Закону України «Про всеукраїнський референдум», який був прийнятий з грубими порушеннями в листопаді 2012 року. Закон суперечить європейським стандартам організації та проведення референдумів, порушує цілий ряд прав громадян, прийнятий з порушенням Конституції та повинен бути визнаний нечинним. Бо інакше, проведений відповідно до його положень референдум, не дасть можливість встановити, що саме вирішив український народ.
«Діючий Закон України «Про всеукраїнський референдум», протягнутий Януковичем, встановлює інший порядок внесення змін до Конституції, ніж в ній прописано. Це нонсенс! Законотворці режиму Януковича за 5 хвилин до закінчення сесії прийняли закон, який не лише суперечить положенням Конституції, але і грубо порушує права українців», – зазначає експерт з публічного права та голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко.
Одна із головних загроз дії цього закону – це порушення процедури внесення змін до Конституції та широке поле для маніпуляцій влади у цьому напрямку. Експерти переконані, що такі маніпуляції із внесенням змін до Конституції можуть мати негативні наслідки, а саме – або відновлення Конституції УРСР 1978 року, що є нонсенсом, або конституційний вакуум, що фактично означатиме ліквідацію держави, оскільки вся сьогоднішня правова система заснована на Конституції України і не допускає можливості існування без неї. Венеційська комісія у своєму Висновку до закону ще 14-15 червня 2013 року зазначила про низку серйозних проблем щодо дотримання принципу рівності між прихильниками та опонентами референдуму, формування складу комісій та фінансування агітації. Однак, Конституційний Суд України майже півтора роки не приступав до розгляду питання про конституційність цього закону.
Серед численних як грубих правових, так і процесуальних порушень, увагу експертів привернув той факт, що діючий закон не містить чітких вимог до запитання, яке може виноситься на референдум. Це надзвичайно важливий аспект, від якого може залежати результат безпосереднього волевиявлення народу. Так, на референдумі 17 березня 1991 року 70,2% українців, відповідно і жителів Закарпатської області, стверджувально відповівши на запитання: «Чи вважаєте ви за необхідність збереження СРСР як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, у яких будуть повною мірою гарантуватися права і свободи людини будь-якої національності?» фактично проголосували за те, щоб залишитись у складі СРСР. А в грудні цього ж року 93% мешканців Закарпатської області своїм «так» вже підтвердили акт незалежності України. Цей факт з історії становлення нашої незалежності яскраво ілюструє можливість маніпуляції громадською думкою під час референдуму. Саме тому в новій редакції закону «Про всеукраїнський референдум» передбачено чіткі вимоги до запитання, що унеможливлюють виникнення суперечностей у формулюваннях.
І ще один невипадковий маніпуляційний аспект. Відповідно до діючого сьогодні закону, засобам масової інформації забороняється агітувати за або проти питання референдуму, поширювати інформацію, спрямовану на спонукання громадян голосувати за або проти нього без укладання угоди. Виняток становить висвітлення офіційної позиції Президента та Парламенту. Окремі положення закону виписані таким чином, що будь-яке інтерв’ю, обговорення предмету референдуму, висвітлення експертних думок можна вважати агітацією. «Обмеження прав журналістів, демократичних принципів виборчого права українців є неприпустимими порушеннями. Подібні закони не повинні існувати в нашій країні, тим паче після того, як українці боролись за свої права під час Революції гідності», – підкреслила експерт Центру політико-правових реформ з конституційного права Юлія Кириченко.
Експерти та науковці, розуміючи загрозливу дію Закону України «Про всеукраїнський референдум», розробили нову редакцію закону та в червні 2015 року народні депутати внесли його до Парламенту. Законопроект відповідає міжнародним стандартам, не допускає маніпуляцій і можливості узурпації влади за допомогою референдумів, як це є у чинному законі.
Крім того, новим документом встановлюється мінімальний поріг явки: референдум буде визнано таким, що відбувся, якщо у ньому візьмуть участь не менше 50% зареєстрованих в Державному реєстрі виборців. У новій редакції закону повністю усунуто можливість вирішення на референдум питань, які могли б порушували законний порядок внесення змін до Конституції. Законопроект забезпечує принцип рівності прихильників та опонентів питання референдуму, а також поетапний контроль за процесом проведення референдуму та його легітимністю.
«Розгляд Конституційним Судом України нині діючого псевдо закону та прийняття Парламентом його нової редакції – нагальна потреба часу. В Україні повинен діяти закон, який виключатиме будь-які фальсифікації та зловживання під час референдуму, а українці повинні мати законну та демократичну процедуру для свого справжнього волевиявлення», – переконана Юлія Кириченко.
Аліса Тимченко, координатор регіонального прес-центру Центру політико-правових реформ