Аннамарі Чундак і Йосип Пеняк «не дотягли» до 16-ки кращих у обох дисциплінах. Проте ті, хто бачив їхні виступи (бодай в Інтернеті), можуть стверджувати: конкуренція в сноуборді була просто шаленою! І такий результат уже потрібно вважати успіхом для наших краян.
Про перший виступ Чундак і Пеняка в Сочі в паралельному гігантському слаломі «Закарпатка» вже писала. Минуло три дні, й обоє наших краян взяли участь у іншій сноубордистській дисципліні – в паралельному слаломі. Проте тут показники не вдалося покращити. Так, Аннамарі продемонструвала на змаганнях 21-й результат. Після першого заїзду ужгородка проїхалася схилом екстрім-парку «Роза Хутор» із 26-м результатом і загальним остаточним часом 1:06.76. На жаль, цього виявилося недостатньо, аби «кваліфікуватися» в омріяну 16-ку кращих. У підсумку – лише 21-ше місце. Перемогла австрійка, інші медалі – в німкень. Що цікаво, таке саме місце в Чундак виявилось і в паралельному гіганті.
«Після першої спроби я посідала 13-ту сходинку, але були дуже щільні результати. На другій трасі дещо перестрахувалася, внаслідок чого для виходу в фінал мені не вистачило зовсім трохи – 0.22 секунди. Дуже прикро, але це спорт. На Олімпійських іграх виступають найкращі атлети планети, всі прагнуть перемогти, та виграють найсильніші», – розповіла спортсменка офіційному сайту Національного Олімпійського комітету.
А ось Йосип Пеняк міг справді здійснити диво. Після першої спроби він був узагалі третім, що давало неабиякі шанси не тільки на подолання кваліфікації, а й на олімпійську медаль. Проте в другій спробі цей заділ звівся нанівець. Йосип приїхав на фініш лише 26-м. У підсумку Пеняк 19-й, чого, звісно, не вистачило спортсмену для кваліфікації до 16-ки найсильніших. Нагадаємо, в паралельному гіганті ужгородський сноубордист був 23-м.
І все ж, подібні досягнення закарпатців можна вважати виграшем. Як зазначив виконавчий директор Закарпатської обласної федерації лижного спорту Алан Капраль, за тих умов, у яких тренувалися наші сноубордисти, місце в 30-ці – успіх. «Останні 2 роки в них взагалі не було ніякого фінансування, – зізнався він. – Вони їздили на змагання ледь не за свої кошти. Як із таким ставленням можна розраховувати на щось серйозне? Якби кошти виділяли, то, наприклад, Аннамарі точно була б у 16-ці кращих, як і на Олімпіаді у Ванкувері. В спорті результати залежать від практики. Чим більше ти тренуєшся, їздиш, тим показники кращі. А на морально-вольових якостях далеко не заїдеш...»
Загалом оптимізму додає той факт, що і Чундак, і Пеняк поки не збираються зав’язувати зі спортом. А дві Олімпіади – це вже досвід. Зрештою, глядачі Ігор у Сочі були свідками, як спортсмени з багаторічним досвідом таки виборювали своє перше олімпійське «золото», незважаючи на попередні невдачі. Тому будемо сподіватися, що в корейському Пхенчані-2018 ми знову згадуватимемо імена закарпатських сноубордистів і не тільки їхні.
До речі, українці на зимовій Олімпіаді здобули дві медалі – «золото» та «бронзу» в жіночому біатлоні. Щиро надіємося, що й закарпатці колись внесуть свою лепту в завоювання таких високих відзнак.
Дмитро Гончар, Закарпатська правда