Ужгородське видавництво Олександри Гаркуші видало книгу “Таємниця Ерделі”, яку написав письменник, журналіст і драматург Олександр Гаврош. Презентували її нещодавно у меморіальному будинку–музеї Народного художника України Андрія Коцки в Ужгороді. Й не дивно, адже А. Коцка був учнем Адальберта Ерделі.
Як зазначила на відкритті видавець Олександра Гаркуша, це вже третя книга із авторської серії “Post Scriptum” - документальних розповідей Олександра Гавроша про видатних земляків. Перед тим були – про Олександра Духновича та Івана Силу (Фірцака). І от тепер - про одного з найталановитіших українських художників ХХ століття – А. Ерделі (1891–1955). Натомість сам автор сказав, що це не дослідження творчості чи життя митця, бо є вже розкішні видання, упорядковані І.Небесником та М.Сирохманом, а також альбом, упорядкований художником Антоном Ковачем. Його книга – не розгадування секретів Ерделі, а тільки спроба наблизитися до них. Бо, як стверджує сам художник: «Таємницею є те, що знає тільки один». Зокрема, тут подано 50 фактів із його життя, його поезії, афоризми митця (репліки із прозових творів), плюс інтерв'ю із відомим колекціонером Миколою Білоусовим, який має найбільшу колекцію картин митця, та стаття мистецтвознавця Григорія Островського. Тож найцікавіше ми вибрали для вас, читачі.
Кілька цікавих фактів із життя:- Народився у 1891 році під українським прізвищем Гриць в селі Климовиця на Іршавщині в багатодітній сім'ї сільського вчителя і німкені Ілони Цайскі. Під тиском державної політики мадяризації Гриці стали Ерделіями (з угор. «ерделі» «лісовий край»). Мав 10 рідних братів і сестер.
- Надзвичайно обдарований. В Угорській королівський худ. інститут вступив без спеціальної підготовки. Вже на старших курсах на запрошення відомих угорських художників Ш.Голлоші та К.Ференці бере участь у найвідоміших мистецьких угорських
колоніях – Нодьбані та Кечкеметі.
- 4 роки (1917-1921) був директором Мукачівської горожанської школи. Із 1922 по 1926 роки жив у Німеччині. Вже через рік мав персональну виставку у «Скляному палаці» Мюнхена. У 1924 році як кореспондент однієї з найбільших баварських газет малює Адольфа Гітлера на судовому процесі у Мюнхені.
- У 1929 році їде на два роки до Франції. Оплатило творче відрядження Міністерство шкільництва і освіти Чехословаччини. Тут пережив найдраматичніше своє кохання із красунею Женев'єв Гожар. Наслідком поїздки стали успішні виставки в Парижі та Брюсселі, у Празі, Братиславі, Брно. Добре володів шістьма мовами (угорською, українською, словацькою, чеською, німецькою, французькою).
- Неймовірний педант в одязі. Отримавши після затяжного періоду бідування тисячу марок за портрет мюнхенського барона, Ерделі мчить у пральню, де через заборгованість
затримали 26 його сорочок. Мав свого постійного майстра манікюру та педикюру. На мізинці правої руки носив довгий ніготь. Ним робив корекції у студентських роботах.
- Забобонний. Мав звичку до всіх побачених шедеврів торкатися перснем,аби частка геніальності передалася йому. Примудрився торкнутися навіть до скульптур Мікеланджело, які були під охороною монахів.
- Тривалий час не мав власного помешкання, винаймав житло. Мешкав у флігелі Ужгородського замку навпроти учительської семінарії, де викладав малювання. Звідти змушений був піти через конфлікт із єпископом О.Стойкою, адже у замку знаходилася богословська семінарія, а Ерделі почав жити без шлюбу із 17-річною Магдою Сливкою. А от будинок на вулиці Тихій отримав як подарунок від чеського інженера Яна Грузи. Саме це місце сприймається як Ерделівське гніздо.
- Тричі засновував професійне об'єднання художників Закарпаття – у 1931 рокі за чехів, у 1939 році – за мадярів. І в 1945 –за СРСР. Усі три рази обирався головою. У 1945 році в Ужгороді заснував художню академію, де став директором, а викладали в основному його учні, які стали відомими художниками. Серед учнів Е.Контратович, А.Коцка, А.Борецький, В.Микита, П.Бедзір. Згодом вона стала Ужгородським училищем декоративного і прикладного мистецтва. Сільських хлопців вчив крім живопису, і елементарним правилам етикету.
- Перший шлюб Ерделі взяв із Сільвією Яніш 7 січня 1947 року. Він тривав …два тижні. Художнику тоді було 55 років, з яких 14 перебував у громадянському шлюбі із Магдою.
Особливо важко Ерделі доводилося в радянські часи, коли почалися на нього гоніння. Тоді часто за харчі розраховувався картинами. Інколи Магда йшла у ресторан із запискою від Ерделі, аби дали обід у борг. Часом могла сама заробити на продукти, бо віртуозно грала у карти. Але періоди бідності чергувалися із заможнім життям. До прикладу, на початку 1930 року мав один з перших автомобілів в Ужгороді.У ті часи за одну картину міг заробити 5 тисяч крон (для порівняння, вартість батьківського маєтку була оцінена у 15 тисяч крон).
Перед смертю взяв шлюб із Магдалиною, з якою прожив 21 рік, просто в лікарні. Свідками виступили лікарі. Магда була молодшою на 25 років. Увечері перед смертю Ерделі мовив: «Відсалютую пану Богу і буду малювати там усілякі картини». Помер вдома 19 вересня 1955 року. Громадська панахида відбулася у художньому училищі. На Кальварію везли із циганським ансамблем, який грав улюблені мелодії художника – Шопена і відомий шлягер «А в Парижі красне літо». Магда померла через 40 років після чоловіка –у 2004 році, коли невідомі викрали із його будинку близько півсотні картин.
Зв'язана жінка померла від шоку. Похована на іншому кладовищі. Садиба Ерделі, де прожив останні 15 років і яка могла стати унікальним музеєм, після смерті Магди перемальована родичами до невпізнання. Картини намальовані на фасаді його учнями, забілені. Про те, що тут жив Ерделі свідчить тільки табличка.
- Свою творчість Ерделі називає експресивним реалізмом. Основоположними цінностями для себе вважав Бога, мистецтво, любов і нескінченність. Твердив « Я належу своєму народові, а моє мистецтво належить світові». Одним із улюблених мотивів живопису є вода – символ краси, досконалості, життя на землі…
Афоризми (із нотатників та художніх творів митця)- Господи! Яким би було життя без кольору?
- Цінність лише у вічності миттєвостей.
- Все суттєве, але нічого не важливе.
- Кольорове крило метелика говорить більше, ніж п'ять томів класичної філософії в кольорових палітурках.
- Скільки принади, скільки краси в дитячому обличчі, яке за секунду може мати мільйон виразів.
- Мистецтво вимірюється не гнойовими жуками.
- Творчість є найкращим самообманом для людини.
- Мистецтво і любов - це самовираження Людини. І коли людина виражає себе у цих двох вимірах, тоді вона живе.
- Моя єдина правда: завжди інше.
- Колір –це вібрація, живопис – трепетання кольорів.
Поезії«Я все ж ніколи не забувався настільки, щоб бути тільки художником. Зрештою, я в першу чергу був людиною, а в другу-був мислячим, - зізнається А.Ерделі. – Можливо, частково
зможу себе проявити як художник, частково - як скульптор або музикант, проте, думаю, що способом передачі моїх думок і почуттів у невимірну, найвіддаленішу перспективу будуть перо і чорнило». Однак численні рукописи так і не видав, йдеться у книзі.
Причиною може бути те, що всі його твори носять автобіографічний характер. Серед улюблених письменників завжди в його записах фігурує Оскар Уальд. У 2012 році проза художника нарешті вперше побачила світ під загальною назвою «ІМЕН: літературні твори. Щоденники. Думки» (в оригіналі Ерделі писав угорською). Переклад – художник Павло Балла, укладачі Іван Небесник та Михайло Сирохман. Тому як літератор Ерделі проявився зовсім недавно. І як пише О.Гаврош, народження виявилося несподівано потужним, бо прози такого рівня міжвоєнне Закарпаття не знало. Дебютний його роман «Дімон» написаний у 1922 році, коли авторові виповнилося 30 років. По суті маємо перший філософський роман у літературі Закарпаття.
Ще один роман «Імен» є значно ближчим до читача – і формою подачі, і за темою
–кохання автора із мюнхенською художницею під час проживання в Німеччині в 1922- 1926 рр. Ці поезії із вже згаданої книги (2012 р):
Коли сохне моє тіло,
Помирає і душа -
Чого варта тоді моя любов?
Чого –моє мистецтво?
…..
Я? Дивовижна велика таємниця.
Мікроскопічна порошинка.
….
Найбільшу цінність людству дарує митець,
Бо найбільш марним скарбом
Є те, що він творить; без роздумів
Кидає себе людям!
Із нотатників (художник про своє мистецтво)
«….Мій спосіб писання полягає в тому, що я просто хочу себе виразити і не хочу бути ані малим, ані великим, ані добрим, ані поганим», « Я завжди роблю те, що хочу. І оскільки я ніколи не хочу поганого, мої плани збуваються. Моє минуле –барвисте, теперішнє –цікаве, а майбутнє –суміш минулого із сьогоденням –цікаво-барвисте» (Про власну творчість).
«…Не кожна людина є людиною. На землі живе дуже мало людей. Існує багато живих істот подібної форми і зовнішності, але саме людей-мало. Людина є подобою Бога.
Людина як матерія народилася з любові, і як людина-з любові стала Людиною» (Про Бога і Людину).
«Яка безконечна радість-поволі давати життя білому полотну, життя, що через пізнання стає дедалі гарнішим і досконалішим; що з білої імли раптом отримуємо колір, лінію, настрій, зміст:отримуємо життя»(про творення картини).
«Бог-найбільший митець. Найвидатніший живописець є тільки слабким копіїстом порівняно з тим, що є життя, буття, творення, які існують завдяки Господові»(про красу).
«Чому Ти мене обманюєш, що я маляр і…не даєш мені фарб?» (про мистецьку долю).
«Ерделі ще не усвідомлений як феномен…»
Микола Білоусов із Києва – найвідоміший київський колекціонер творів нашого видатного художника, каже в інтерв'ю, що ціни на Ерделі доволі високі. Були продажі полотен митця і за 100 тисяч доларів, aле є роботи, які ціняться ще вище. Але, додає, що ринок закритий, він не афішується. Ніхто не хоче говорити, за скільки продав чи купив. «Але я думаю, що справжньої ціни на його полотна ще нема. Він ще не усвідомлений як талант, як феномен, його місце в українській культурі досі не прописане. Це станеться через 5-10 років. Вплив його на розвиток мистецтва проявиться пізніше. В закарпатській школі живопису він є визначальним. Разом із Й.Бокшаєм вони її створили, сформували підходи. І все, що там є, це наслідок їхньої праці». Він вважає, що Ерделі входить до п'ятірки найбільших українських художників 20 століття.
Автор книги вважає, що стаття доктора мистецтвознавства Григорія Островського зі Львова «Творець незбагненного прекрасного світу» є одним із найкращих мистецтвознавчих творів про митця. Тим паче Островський знав особисто Ерделі, не раз бував в гостях. Тому у книзі «Таємниця Ерделі» подає й цю статтю. Г. Островський, зокрема, зазначає: «Живопис Ерделі на рідкість світлоносний. Не в тому смислі, що він віртуозно передавав ефекти природного освітлення, того чи іншого стану натури, його полотна ніби світяться зсередини, осяюючи все довкола дивовижним світлом. Захоплені цим магічним тяжінням ми лише потім починаємо усвідомлювати, що техніка живопису тут ні до чого і що джерело цього світла в душі художника, його часом важких, але нездоланних пориваннях до нагірних вершин духу, до вічного світла добра і краси. У просвітленій духовності, якою просякнута кожна картина і вся творчість Ерделі, і полягає таїна його непроминальної і всезростаючої привабливості…»
Оксана Штефаньо для Карпатарт
Фото - з архіву Закарпатської академії мистецтв