Спеціалісти сектору (із функціями психологічного забезпечення) управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Закарпатській області працюють з колегами, які під час несення служби зустрілися з проблемами і не можуть вирішити їх самостійно.
Служба правоохоронця включає чимало ризиків і кожна людина у формі, захищаючи здоров’я та життя пересічних громадян, ледь не щоденно наражає себе на серйозну небезпеку. Роботи психологам додає і посттравматичний стресовий стан деяких закарпатських поліцейських, які привезли з зони проведення антитерористичної операції заледве не весь біль українського народу. Начальник сектору (із функціями психологічного забезпечення) управління кадрового забезпечення ГУНП в Закарпатській області, майор поліції Василь Фізер розповідає про нюанси адаптації таких правоохоронців.
– Які головні напрямки роботи Вашого структурного підрозділу?– Наш сектор допомагає поліцейським адаптувався до складних обставин у їх роботі. Сьогодні найбільш актуальним є попередження і профілактика неадекватних дій працівників поліції, упередження випадків порушення закону з їх боку та дисциплінарних проступків. У разі виникнення таких ситуацій та випадків – коригування поведінки правоохоронців. Одним з найважливіших напрямків нашої роботи є реабілітація працівників Національної поліції, які несли службу в зоні проведення АТО. В області зараз відбувається чергова хвиля переатестації і багато працівників, які перебували в зоні АТО, потребують особливої уваги та підтримки, а деякі з них – вже звільнилися на пенсію. Це пов’язано з поетапним процесом формуванням Національної поліції. За увесь період проведення АТО на сході України близько 850 працівників ГУНП в Закарпатській області взяли участь в охороні публічного порядку, захисті державного суверенітету та незалежності, а це на сьогоднішній день майже 44% усього особового складу. Тому якісне психологічне супроводження їх службової діяльності наразі є актуальним і особливо доцільним.
– Яке завдання психологів у спілкуванні з потенційно вразливими поліцейськими?– Основоположна наша функція – спостерігати за їх поведінкою на роботі, спілкуватися з керівниками та колегами таких правоохоронців, вивчати їх поведінку як на службі, так і в побуті. Ми не маємо права втручатися в особисте життя наших працівників, але можемо здійснювати психологічний аналіз їх поведінки, вивчати мотиви тих чи інших вчинків з їхньої сторони, навіть – надавати рекомендації для вирішення службових та особистих негараздів, звісно ж – за їхньої згоди. У випадках виявлення якихось відхилень від загальноприйнятих норми повідомляємо керівнику або самому працівнику, спільно вивчаємо та раціоналізуємо їх причини, умови та наслідки. Що стосується надання індивідуальної психологічної допомоги кожному з працівників, то це здійснюється для того щоб максимально згладити всі потенційні негативи: надмірні емоційні прояви, ознаки грубощів, зверхності, нетактовності та некоректності у спілкуванні, і т.д.. Це пов’язано з тим, що працівники поліції перестають відчувати, що є щось посередині між «білим» та «чорним», «добром» та «злом». Повернувшись з зони АТО, в деяких працівників мислення та, відповідно, вчинки стають надто радикальними. З таким підходом в мирному житті важко адаптуватися, налагодити ефективну взаємодію з місцевими органами виконавчої влади та самоврядування. Часто це пов’язано з бюрократією, коли колишні учасники АТО звертаються щодо надання їм визначених законом пільг, статусу учасників бойових дій. Вони зустрічаються з системою, яка не адаптована для них. Це викликає протистояння. В цьому ключі ми проводимо практичні заняття та просвітницькі заходи (це включає і проведення відповідної тренінгової роботи).
– Ви розповідали про те, що про зміну психологічного стану поліцейського повідомляєте його керівника, для чого це необхідно?
- Це робиться не у всіх випадках, а лише в тих, коли без участі керівника та інших авторитетних для даного працівника осіб (колег, друзів) неможливо вирішити ситуацію, усунути її негативні наслідки. В цьому разі, ми радимо керівництву надати таким працівникам позачергові відпустки, виділити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, або ж постійно спостерігати за змінами в їх поведінці, підтримувати та всіляко сприяти у виконанні ними службових обов’язків тощо.
– Чи проводяться якісь спеціалізовані заняття перед відправленням правоохоронців в АТО?– Нещодавно в Управлінні було заняття з профілактики зараження туберкульозом, гепатитами, СНІДом. Це важливе питання, так як з сходу України часто повертаються люди, що заражені такими хворобами. Таких випадків з поліцейськими не було, але військові із Закарпаття зустрічалися з такою проблемою. Люди самі не знають звідки взялися ці недуги, але ж там вони мають справу з пораненнями і кров’ю, відсутністю елементарних умов для особистої гігієни. Слід розуміти, що є такі потенційні небезпеки.
Наша функція раніше полягала в тому, що перед відправленням хлопців в зону АТО ми їх навчали на базі Тренінгового центру при ГУНП, колись УМВС, який знаходиться в Мукачеві. Там є необхідні фахівці, викладачі та керівники. Так, нас залучали перед відправкою працівників в АТО, щоб ми оцінили індивідуальний психоемоційний стан кожного з них, їх психологічну готовність до несення служби в екстремальних умовах. Поруч із цим наша робота полягала в роз’ясненні поведінки там на місці. Я сам ніс службу в АТО і тому знаю, як важливо підтримувати хлопців, особливо знайти спільну думку з місцевими жителями, рахуватися з їх звичаями та традиціями. Дякуючи тому, що Закарпаття – полінаціональний край і ми звикли контактувати з усіма етнічними групами, в нас виробилася відповідна культура. Я був в третій групі правоохоронців, яка виїжджала в Бахмут (раніше Артемівськ, – авт.) Донецької області. Нам вдалося налагодити таку культурну взаємодію з місцевим населенням, що ті щиро раділи, дізнавшись, що після ротації нас змінять теж правоохоронці із Закарпаття. Так було через те, що в нас висока культура побуту, ми бахмутців навіть закарпатської кухні навчили. Місцеві мешканці бачили неупередженість з нашого боку і були випадки, коли люди самі давали інформацію про фінансування сепаратистів. Багато донеччан зверталися щодо можливого переселення з територій бойових дій на Закарпаття. Був випадок, коли 19-річна студентка, майбутній слідчий, хотіла перевестися на Закарпаття, бо її батьки дуже хвилювалися за її майбутню долю.
– Нині поліція майже не відправляє своїх спеціалістів в зону проведення АТО, це означає що робота з реабілітації майже завершена?– Після переатестації не виключено, що поліцейські знову будуть нести службу на сході України. І виникне ситуація організації побуту, харчування, облаштування стосунків між людьми. Тому, ми залучаємо різних спеціалістів для навчання та просвітництва правоохоронців.
– Наскільки були готові психологи в Україні до адаптації вояків після участі в бойових діях?– Наш сектор до переходу з міліції в поліцію займався роботою психокорекційного напрямку стосовно наших працівників. Ця робота з нас не знімається, але слід розуміти, що чим більше подій відбуватиметься у зоні проведення бойових дій, тим більше хлопців звідти повертається, і тим більше з ними потрібно працювати.
Розробки щодо психологічної реабілітації були і раніше, але зараз ми удосконалюємо свої методи і методику, переймаємо успішний досвід та покращуємо роботу. Співпрацюємо в цьому напрямку з військовими психологами. Ми чітко взаємодіємо з місцевими осередками Спілок учасників бойових дій та АТО. Ця планова робота зараз просто структурується. Щодо законодавчого підкріплення, на рівні центральної влади узаконення реабілітації поліцейських почалося нещодавно: з листопада – грудня 2015 року.
– Хто в найбільшій зоні ризику отримання стресу, крім колишніх учасників АТО?– Спецпризначенці. Для прикладу, після стрілянини в Мукачеві в липні минулого року ми допомагали нашим працівникам уникнути посттравматичного розладу. Особлива увага була приділена спецпризначенцям, які отримали тоді поранення.
– Наскільки люди йдуть назустріч психологам і розуміють важливість адаптації?– Нам довіряють і тому часто самостійно звертаються за допомогою. Зараз працівники проходять атестацію і це теж для окремих із них великий стрес. Ці події можуть, у подальшому, привести до серйозного кадрового недобору і навантаження на тих, хто залишиться, стане дуже великим. Це негативно впливає на мотивацію, ми постійно працюємо з працівниками в цьому напрямку, вселяємо їм віру в оптимістичне майбутнє. В закарпатських поліцейських є довіра до спеціалістів нашого сектору. Але ми не у всіх випадках можемо адекватно допомогти, ми не всесильні. В такому, разі радимо працівникам звернутися до більш досвідченого спеціаліста (психотерапевта, психіатра, працівника служби соціального захисту населення і т.д.).
– Як багато у вас спеціалістів?– Раніше наша служба складалася з восьми фахівців. Зараз з фахівцями-психологами спецпідрозділу роти поліції особливого призначення лишилося 5 осіб. Такій кількості людей важко справлятися з роботою, тому що слід враховувати, що повинна вестися і супровідна документація. Двоє фахівців постійно мають бути на робочому місці, а один здійснює психологічне супроводження діяльності працівників поліції під час виїздів до кущових підрозділів поліції, відділів та відділень районів Закарпатської області. Є у нас місце спеціаліста в Мукачеві, правда зараз ця посада вільна, оскільки декретна. Є потреба в спеціалістах в усіх кущових підрозділах, ми наголошуємо про це Міністерству. Нас мало, але ми згуртовані. У нас є дуже хороший та досвідчений спеціаліст, який співпрацює з спецпризначенцями, виїжджає з ними на всі навчання та оперативні заходи. В тому числі були наші спеціалісти в Рівному на навчаннях, які організовував голова ГУНП в Рівненській області Сергій Князєв щодо забезпечення громадського порядку. На базі їх Управління у термін з 1 по 3 червня поточного року ми теж проходили навчання з відпрацювання методів зняття посттравматичних стресових розладів серед працівників поліції.
Відділ комунікації поліції Закарпатської області