Процес роздержавлення комунальних ЗМІ на Закарпатті майже нічим не відрізняється від ходу реформування в інших областях. Після прийняття закону редакції кинулись готувати необхідні документи, однак наразі на Закарпатті тільки одна газета «роздержавлена». Всі інші – готуються до другого етапу, тобто протягом 2017-2018 років. Схожа ситуація по всій Україні.
У Департаменті інформації та комунікацій з громадськістю Закарпатської ОДА пояснили, що на першому етапі, реформуватимуть ті ЗМІ, які подали відповідні клопотання. На другому етапі протягом двох наступних років будуть реформовані всі інші друковані ЗМІ.
«На виконання положень, визначених Законом України „Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації” обласною державною адміністрацією рекомендовано РДА, міськвиконкомам та керівникам комунальних газет після ухвалення рішення про реформування відповідних друкованих ЗМІ надавати Держкомтелерадіо документи згідно з переліком», – кажуть у Департаменті.
За наданою інформацією, обласна комунальна газета „Новини Закарпаття”, районні та міські комунальні друковані ЗМІ „Вісті Свалявщини”, „Вісник Берегівщини”, „Новини Виноградівщини”, „Зоря Рахівщини”, „Вісник Хустщини”, „Верховина”, „Голос Верховини”, „Карпатська зірка”, „Берегово”, „Ужгород” за рішенням трудового колективу реформуватимуться у другому етапі.
Газети „Дружба”, „Нове життя”, „Народне слово” та „Вісті Ужгородщини” вирішили взяти участь у першому етапі реформування. Однак, співзасновники перечинської, іршавської та тячівської газети підтримали бажання трудових колективів, затвердивши своє рішення відповідним документом, а ужгородської ні. Зараз до переліку друкованих ЗМІ та редакцій, реформування яких здійснюється на першому етапі, включено лише перечинську комунальну районну газету „Народне слово”.
Представник Інституту масової інформації в Закарпатській області Ярослав Гулан оцінює процес роздержавлення газет в області на «трієчку з мінусом»: «Ніби щось і є, але справді якісного результату нема. Одна газета роздержавлена, це відомо. Втім, знаю, що у кількох районах вже запущений процес – принаймні прийняті рішення-наміри засновників «відпустити» газети», – каже Ярослав Гулан.
На його думку, є кілька причин такого розтягнутого процесу: «За моїми особистими спостереженнями, наразі у процесі роздержавлення муніципальних газет на Закарпатті основними гальмівними причинами є три реалії: небажання керівництва рад «відпускати» газети, бо це втрата піар-майданчику за рахунок платників податків, відтак хочуть у цьому питанні тягнути до останнього; відчутно й небажання окремих колективів «роздержавлюватися», бо десятиліттями звикли жити за рахунок бюджету – тобто, роби не роби, мінімальні гроші, та все ж приходять. Зараз вони реально бояться, що не виживуть без дотації. Найцікавіша, на мою думку, реалія третя – це тертя між керівництвом газет та керівництвом відповідних рад-засновників. Є випадки, коли керівництво тієї чи іншої ради або РДА не бажають «відпускати» газету доти, поки не поставлять на місце редактора «свою» людину», – каже Ярослав Гулан. «Поки ця інформація у мене – із розмов у нашій внутрішній журналістській кухні. Але, вважаю, редактори, що бажають з колективом йти у вільне плавання, а їм перешкоджають – повинні першими публічно заявляти про такі перешкоди з боку засновників. Тоді є шанси все таки запустити процес», – додає він.
Працівники редакцій комунальних газет підтверджують, що процес – затяжний і не такий простий, як здається на перший погляд. Однак, органи місцевого самоврядування дійсно не спішать приймати рішення про вихід із засновників того чи іншого ЗМІ. Та і редакції поки у режимі очікування: необхідні першочергові кроки зробили, а далі – часу вдосталь. Та і, здається, зміниться фактично не так і багато: навіть якщо райради, РДА, виконкоми вийдуть із засновників, вони все одно будуть змушені укладати договори на інформаційні послуги з редакціями чи прописувати відповідну статтю витрат у відповідних програмах, бо ж варіантів для висвітлення інформації про самих себе у органів місцевого самоврядування небагато. Тим більше – у районах.
До прикладу, Іршавська районна рада на сесії 7 лютого схвалила програму «Мала преса» на 2017 рік, згідно з якою районній газеті «Нове життя»
виділять трохи більше 400 тисяч гривень. З них 313,6 тис. грн. − на заробітну плату. 88,5 тис. грн. − на друкарські послуги. У тексті документу зазначається, що основними завданнями програми є « зміцнення матеріально-технічної бази редакції газети «Нове життя», підвищення ролі та статусу професії журналіста та покращення інформування громадськості про суспільно-політичні події, які відбуваються в районі, області, державі».
Газета «Ужгород», у порівнянні з іршавською «районкою», має набагато менше фінансування: на 2017 рік з міського бюджету на газету
піде близько 260 тисяч гривень. «Справа у тому, що програма, відповідно якої фінансується наша газета, приймалася у 2015 році, а готувалася наприкінці 2014-го. Якщо тут порівняти тільки зміну мінімальної зарплати і навіть не брати до уваги подорожчання друку через курс гривні, то це – велика різниця», – пояснює головний редактор газети «Ужгород» Олексій Мегела. «Тому доведеться, як і у минулому році, звертатися з проханням дофінансувати газету, щоб дотягти до кінця року. Однак, ми маємо повне порозуміння із міською владою і нам в усіх питаннях ідуть назустріч», – додає він.
«Через те, що газета через відомі всім події у міській владі більш як півроку не виходила – із січня до липня 2016-го, дуже позначилося на нашому тиражі та читачах. Після тієї перерви нам довелося розкручувати газету майже з нуля! І мушу сказати, що деякі ужгородці, котрі роками були нашими підписниками, негативно відреагували на те, що ми не виходили, частина з читачів так і не пробачили нам це. Окрім того, під час нашого вимушеного «простою», почала виходити газета-конкурент із схожою назвою; також навесні 2105-го в середмісті рішенням влади припинили роботу майже всі розповсюджувачі преси з лотків, через які реалізовувалося 80 відсотків тиражу «Ужгорода». Але зараз стараємося працювати і намагаємося відновити колишній рівень», – запевняє Олексій Мегела.
Загалом, закарпатські комунальні ЗМІ поки що вибудовують свої відносини із владою так, як звикли і як можуть. «Пришвидшувати» реформу не спішать ні самі редакції, ні органи місцевого самоврядування. Утім, двох років для процесу роздержавлення не те, щоби повністю вистачає, а й ще залишається ймовірність для змін у законі. Тим більше, що фактично справді якісних перетворень у повністю незалежні ЗМІ чекати не доводиться: навряд чи звичайна закарпатська районка у Рахові, Іршаві чи Міжгір’ї зможе сама заробити на себе.
Аня Семенюк, Ужгородський прес-клуб