Про них кажуть раніше судимі або їх ще називають «зеками». Про своє колишнє життя у в’язниці розповів Петро.
Петро виріс у бідній сільській родині. Бігав з хлопчаками босоніж вулицями рідного села, ганяв м’яча на футбольному полі, ловив метеликів тощо. Підростаючи хлопець попав під вплив поганої компанії. Зі своїми «новими друзями» у 16-років Петро перший раз скоїв крадіжку, а потім все пішло, як по маслу крадіжка за крадіжкою. Через своє захоплення юнаку довелося уже у свої 16років отримати перше покарання – умовний термін. А вже у свої 18років за скоєння тяжкого злочину потрапив до тюрми на 12років. Але за зразкову поведінку вийшов він раніше.. за девять років та сім місяців.
Переступивши поріг другої «рідної» домівки Петро познайомився із всіма традиціями та звичаями тюремного життя. Тут він зустрів нових друзів та попробував перший раз в житті чифір (напій що виготовляється шляхом виварювання висококонцентрованої заварки чаю і має психоактивну дію).
Під час перебування терміну здобув середньо-спеціальну освіту маляра-штукатура та оператора швейного виробництва. Навчаючись паралельно і працював з восьмої до двадцятої години щоденно, окрім вихідних. У вільний від роботи час дивився телевізор та відвідував бібліотеку. За таким стилем життя Петро і незчувся, як за колючим дротом, пролетіло майже десять років ув’язненого життя…
Вийшовши на волю Петро на повні груди вдихнув «вільного» повітря, подивився на безхмарне небо і виришів для себе, що більше ніколи не повернеться за грати.
Сьогодні на першому життєвому плані у Петра стоять два важливих питання: знайти роботу та одружитися із дівчиною, яка на нього вірно чекала увесь цей строк.
Агнеса Куртяк, Хустський МВ УМВС