Але марно. Однак згодом тестових завдань буле ще кілька і ось, нарешті, пробний запис в інформаційному і розважальному стилі, щоб почути голос на радіо і проба на телебаченні. Кожного дня по кілька годин ми вчились, працівники радіо та ТБ нам пояснювали ази ведення ефіру, написання сюжетів, зйомок і створення теле- та радіо- програм. І тільки потім, вже працюючи із цими людьми, я зрозуміла, як непросто було поміж насиченим робочим графіком, виділити час для кількагодинних майстер-класів. Урешті-решт мене взяли … на ТБ. Але з працівниками радіо «Закарпаття ФМ» я вже була знайома, ми співпрацювали у певних питаннях, висвітлюючи події в краї. Тому знадобилася ще одна пауза для того, щоб працювати на радіо і закохатись у прямі ефіри. Спочатку новини, потім музично-інформаційні програми і рубрики, згодом вітальні обідні і вечірні ефіри, що спонукають до романтичних роздумів, а далі ще й ранкові… Кожне звернення до слухача – це особлива мить, неповторна, унікальна, і кожен слухач – цілий світ, який ти не бачиш, але відчуваєш, і ця близькість тебе захоплює.

— Що подобається найбільше в роботі?

— Із грудня 2013 року веду на хвилі «Закарпаття ФМ» виключно інформаційні випуски. Подобається те, що ця робота розвиває, постійно активізує до нових знань, не дозволяє розслабитись, змушує поповнювати кругозір, словниковий запас і, звісно, знаходити нові зв’язки з людьми. Шкода, що на рівні соцмереж і телефону, бо ж не можна одночасно бути на якійсь події і розказувати про неї в ефірі. Хоча у певні періоди вдавалось брати участь у якихось громадських заходах і швиденько бігти на роботу, щоб встигнути обробити запис коментаря у диктофоні і розказати про це в ефірі. Ще подобається, що я людей знаю (посадовців, активістів, громадських діячів, творчих особистостей), бо про них розказую, а вони мене – ні. Так от я собі тихенько підглядаю за світом з вікна монітору і профілю у соцмережах.

— У багатьох слухачів складається враження, що бути радіоведучою – це легко та просто. Прийшов, сів за мікрофон і погнав! Як же то насправді бути «володаркою ефіру»?

— Легко, якщо тобі є що сказати слухачеві. І твоя промова – влучна, цікава, кумедна, здатна втримати увагу, спонукати до згоди чи опонування. Якщо ти можеш чітко висловити свої думки, маєш пристойний словниковий запас… Себе не обдуриш, і слухача – теж. Бо ви на рівних спілкуєтесь. Із ним потрібно бути чесною, ревно готуватися до зустрічі в ефірі. Зрештою, кожен ефір ми створюємо для слухача, орієнтуємось на його уподобання, настрій. Та й голос ведучого – це те, що на поверхні. А суть радійного ефіру є набагато глибшою. Можливості для того, щоб слово ведучого, музична композиція були почуті, створює величезна команда людей, це звукорежисери-зв’язківці, музичний редактор, інші, тож я – гвинтик у цьому механізмі, просто саме мені пощастило звертатись до слухача, торкаючись його душі.

— Пам’ятаєте найкурйозніший момент, який стався на роботі?

— Непередбачувані моменти під часу прямого ефіру, звісно, бувають. І тоді не до жартів. Тому це ми залишимо за «вимкненим» мікрофоном.

— Ми чуємо з приймачів завжди бадьорий та приємний голос. А яка Ви поза ефіром?

— Не завжди він бадьорий… Всяке буває. Хіба що строгість інтонації в інформаційних випусках створює таке враження. Поза ефіром, певно, не надто відрізняюсь, бо вдень позаефірний час займає підготовка до наступного випуску новин. Отже, точність, влучність, вчасність. Але є й місце для душевних розмов з колегами, легковажних дописів у соцмережах, романтичних очікувань від нового дня.

— Ким Ви мріяли стати в дитинстві?

— Музичним вихователем в дитсадку. І моя мрія здійснилась. До певного часу я працювала в ДНЗ вихователем, музкерівником.

— Які чесноти найбільше цінуєте в людях?

— Щирість, відповідальність, надійність.

— А якій музиці надаєте перевагу? Що/хто подобається?

— Люблю українську музику, поп-рок, подобається етнічна – latina, word musiс, з виконавців Бумбокс, Pianoбой, “Крихітка”… Для різних приводів – інші напрями.

Мукачівська ратуша потрапила до ТОП-5 найкращих в Україні— У Вас на сторінці в Фейсбуці багато світлин із велосипедом… Любите спорт? У тренажерних залах буваєте?

— Віднедавна почала навідуватись у спортзал, але обираю для себе групові тренування – сайкл (схоже на велотренажер), крос-фіт, табата, танцювальний клас, аби займатись і спілкуватись із іншими, тренуючи тіло, відпочивати душею. Певно, всі захоплення так чи інакше пов’язані зі спілкуванням. Гори, велосипед, танці… Піші походи – моя пристрасть. У соцмережах познайомилась із однодумцями, і тепер з нетерпінням чекаю вихідних і хорошу погоду, щоб здійснити гірську мандрівку. Це зазвичай нескладні маршрути, 20-30 км, але щоразу нові краєвиди, цікаві знайомства, приємне спілкування, смаколики. Наш край унікальний – ходити-не переходити. Ну і велосипед… Куди ж я без нього. Подобаються тривалі поїздки з відвідуванням цікавих місць на Закарпатті. Але можу сісти на “двоколісного” вранці в Мукачеві і, проїхавши прикордонням Угорщини та Словаччини, повернутись додому, здолавши майже 200 км. Як матиму більше можливостей – розширю географію поїздок.

— А куди найбільше подобається мандрувати?

— Зізнаюсь, мало де бувала. Тому, певно, будь-яка мандрівка сподобається. Навіть якщо це коротенька поїздка до сусідньої області. Це ж нові враження, нові люди, нові емоції, які приємно буде згадувати.


— У яке місто чи країну хочеться повернутися?

— У Молдову. Там моє коріння.

— Чим є для Вас здоровий спосіб життя?

— Чимось буденним, природнім. Але так було не завжди. Тому маю з чим порівняти і оцінити користь.

— Ваш стиль… Яку одежу найчастіше обираєте? У якій почуваєтеся найкомфортніше?

— Одяг залежить від діяльності. Велоформа і шолом під час поїзок на велосипеді, бафф і трекінгове взуття під час піших мандрівок у гори. А у місті не відмовляюсь і від високих підборів та сукні. Буває, обираю що вдягти, керуючись настроєм. А буває, що й одяг створює настрій.

— Який колір імпонує найбільше?

— Білий, червоний, чорний.

— Чи подобається куховарити? Улюблена страва…

— Не часто куховарю. Хоч буває щось таке утну типу чізкейка та маффінів. А подобаються прості страви, які швидко готуються і смакують усім. Картопелька смажена, салати, млинці, сирники.

— А напій?

— Кава. 1-2 порції на день, чорна, еспресо, але з цукром, медом, іноді лимон і кориця. Не менш значущим за смак напою є компанія до нього. На каву будь-кого не запросиш, завжди хочеться розділити цей смак із найдорожчими, цікавими, приємними, милими серцю людьми.

— Хочете розслабитись, включаєте комп’ютер… Куди зайдете: у соцмережі, на сайти з музикою чи ще кудись?

— Комп’ютер не дає мені відчуття релаксу… Певно, тому що увесь робочий день проходить на ним – у редакторській, в «ефірці»… Тому не вмикаю його, щоб розслабитись. Хіба що у смартфоні стрічку новин у соцмережах проглядаю.

— Хто Ваш улюблений автор і яка улюблена цитата?

— А.С.Екзюпері, Володимир Лис, Мирослав Дочинець, Ліна Костенко, назва вірша якої “Шукайте цензора в собі” й є, певною, тією найближчою до серця цитатою.

— Ваша найбільша гордість?

— Моя 13-річна донька.

— Яким є Ваш рецепт успіху?

— Я його ще визначаю для себе і знаю, що найкраще – попереду.

— Спасибі за розмову! Творчих і життєвих Вам успіхів, цікавих ефірів і мандрівок.

Марина АЛДОН, zakarpatpost.net