{g}

Забігами на трасах фоксорінгу (радіоорієнтування) у Львові завершився чемпіонат України з зі спортивної радіопеленгації на подовжених дистанціях. Хоч цей вид спорту не відноситься до категорії масових, але й на Закарпатті є хлопці і дівчата, які із задоволенням займаються ним у гуртках, що працюють при Мукачівському центрі позашкільної освіти та обласному центрі науково-технічної творчості учнівської молоді. У львівських лісах закарпатки «вполювали» бронзові нагороди: у командній першості серед дівчат не старших 16 років призерками стали учениці мукачівської гімназії Катерина і Ніна Цепурдей. Та найбільший врожай медалей у нашій команді зібрав майстер спорту міжнародного класу Вячеслав Баранов: у суперечці з однолітками 71-річний ужгородець виборов бронзу на спринтерській та класичній дистанціях і у радіоорієнтуванні.

Що є спільного між спортивним орієнтуванням і радіоорієнтуванням? – питаємо у 12-річної учасниці змагань мукачівки Людмили Калчевої.

- Окрім схожої назви спільного дуже мало. У спортивному орієнтуванні ми за допомоги карти і компасу повинні чимскоріш відшукати контрольні пункти, встановлені на незнайомій місцевості. Їх місцезнаходження точно вказано на карті, до того ж і сам КП – це помаранчева з білим призма, яку ви зразу побачите, коли точно вийдете в район її розташування.

У радіоорієнтуванні на місцевості заховані «маячки» – малопотужні передавачі, які ледь непомітні у лісі і можуть бути почуті в радіусі всього лише кількох десятків метрів. Використовуючи карту ми виходимо у зону покриття, а сам передавач вже відшукуємо використовуючи пеленгатор. Враховуючи, що бігаємо з технікою, випущеною ще у минулому тисячолітті, безпомилково зробити це досить важко. Сучасні пеленгатори набагато менші, легші і точніші, тож сподіваємося, що невдовзі вони з’являться і у нас.

Кожен з цих видів спорту має свою родзинку, щось особливе. І ми залюбки займаємося ними.