Щоправда, як і місяць тому на Пікуї (Воловеччина), так і позавчора на Говерлі був не сам, а піднімався з колективом колег, колишніх випускників, учнів-гімназистів, членами самоврядування "Платан" на чолі з Євгенією Янчик і т. д. Звісно, підйом на найвищу вершину нашої країни обійшовся кожному з тридцяти п‘яти туристів у понад 350 гривень, але всі, як один, залишилися задоволеними, у тому числі маленька дівчинка на прізвище Томинець (на світлині). Можливо, українська Говерла здалася їй Еверестом, який, будемо сподіватися, шестирічна Анастасія у майбутньому неодмінно підкорить. За цей штурм їй дали медаль – зроблену нашвидкуруч з ініціативи матері та директора. Але мить побачення для неї із чарівною Говерлою не забудеться ніколи. Пан директор В. Кенийз уже втретє долає цю висоту (2061 м.). Між іншим, уперше на чолопок Говерли піднявся кільканадцять років тому, коли перший у колоні був тодішній глава держави В. Ющенко.
А щодо останього походу-штурму, то почали підніматися з боку Лазещини зранку (сюди довіз комфортабельний автобус, арендований заздалегідь) – тут і панорамного та незабутнього колориту більше, пейзажів, і легше, аніж із боку села Богдан, іти. Можливо, що маршрут трохи довший. Усі ці нюанси бралися до уваги, адже у групі були переважно жінки, до того ж подорожували не з пустими руками. Звісно, у житті вони нескорені, але гори є гори – тут свої правила гри. Благо, погода була сонячною, на небі ані хмаринки, навіть на вершині подував легенький вітерець, який додавав снаги, натхнення упрілій та дещо змученій челяді з рівнинного Берегова. Як і годиться, першим скелястої точки дістався пан Кенийз (так само було на Пікуї), уже потім його догнала "людська змійка", яка долала шлях кілька годин. Тон задавав у одних тільки шортах, без майки (див. фото), тож п‘ятничний загар, набутий на висоті понад 2000 метрів на рівнем моря – не зашкодить.
Спускалися з гори швидшою ходою. Це – легше. Тим паче, напилися водиці з говерлянського джерела. А це додало духу та снаги, тож навіть хотілося "пощипувати" та до рота кидати яфини. А вони ростуть обабіч стежин, які все крутіше ведуть наверх. Дехто кілька віхтиків "яфиннича" навіть у рюкзак поклав – не тільки спогад про серпневе підкорення Говерли, але й добра поліка узимку як чай. Отже, Говерло, бувай, ти берегівчанам стільки подарувала незабутніх вражень, хоч відбавляй! А світлини запропонувала працівниця Берегівської РДА Марічка Муска. Дякуємо.
Михайло СИНЬООКИЙ