Ірина Густі все життя віддала журналістиці. Її вибір невипадковий. Адже відомим журналістом був і її батько – Василь Звонар. Тож після завершення навчання в Ужгородському університеті одразу прийшла в газету. Спочатку працювала в найвпливовішій на той час «Закарпатській правді». А потім були «Новини Закарпаття».
Сюди Ірина Василівна прийшла в перші дні заснування газети. Чи не всі покоління газетярів пам'ятають, що в ті часи «Новини» були ковтком повітря для тисяч наших краян. Тут можна було віднайти забуті імена, факти про замовчувані раніше події, газета дивувала новими сміливими проектами.
Ірина Густі – одна із найпрацьовитіших журналісток – взяла на себе чималий шмат роботи. Це були й теми охорони здоров'я, і освіти, і науки, і культури. Але завжди понад усе Ірину Василівну цікавили людські долі та проблеми. Тому про цю авторку знають і освітяни, і культурні діячі, і прості люди із якогось гірського села на Верховині. А ще у журналістки було багато читачів, про що свідчила редакційна пошта.
Ірина Густі завжди була готова допомогти, порадити, підтримати. Її талант і доброту неможливо забути – ні колегам, ні героям її розповідей, ні тим, хто приходив зі своїми проблемами до Ірини Василівни.
7 жовтня Ірини Густі не стало. Ця звістка болем відгукнулася в серцях закарпатців. Нам залишається тільки пам'ять про цю світлу людину. Ірина Густі - кращий журналіст року – 2004. Нагороджена Відзнакою ІІІ ступеня Державного комітету телебачення і радіомовлення України за заслуги у розвитку інформаційної сфери у 2005 році, член Національної спілки журналістів України.
Прощання відбудеться 10 жовтня о 15.00 в залі панахид на Кальварії.