У середині 20 століття, коли Закарпаття входило до складу Чехословаччини, по селах ходили друтарі. Це були люди, які пропонували оригінальну послугу –обплітали керамічну посудину дротом. Бо так довше міг служити той чи інший виріб. Навіть, якщо глек «потріскався», то дріт (на Закарпатті по селах кажуть «друт») тримав…
Так от ці друтарі знали й обплітати писанки дротом. Яйце виглядає дуже гарно, бо дріт створює різновид плетива, якийсь оригінальний та неповторний. Вважається, що батьківщиною цієї традиції є Словаччина, Чехія та Угорщина. Тому сьогодні тривають «суперечки», у кого ж вона з»явилася найперше. Такі писанки називають, до прикладу, у Чехії «дратковані ваічка». На Закарпатті ця техніка поки маловідома.
Дослідник, реставратор писанок, викладач Закарпатської академії мистецтв Роман Пилип розповідає нашому виданню, що писанки, обплетені дротом, можна побачити хіба на виставках. Переважно ця техніка оздоблення поширена нині у Східній Словаччині. Досліднику якось пощастило бути свідком творення дротяної писанки. «Маю знайомого словака, що живе ближче до словацького села Убля. Він і влаштував майстер - клас. Тож для роботи потрібно 2 м дроту. Потім робиш колечко із нього і приставляєш до основи яйця, іншим кінцем пронизуєш дріт і робиш вузлик. І так по колу. Але у майстра «узори» різні, - каже. – Тут головне, зрозуміти принцип і відчути гнучкість дроту, щоб не перетягнути чи не дотягнути, бо тоді вузлики будуть різними. Не повірите, але для роботи підходить дріт навіть із …кабелю для Інтернету»…
А тим часом, дослідник каже, що Закарпаття теж може похвалитися оригінальністю. До прикладу, бісерні писанки першими у краї почали творити на Іршавщині черниці. Нині ж крім традиційних воскових великодніх яєць закарпатські писанкарі створюють оригінальні власні техніки – випалюють орнаменти на дереві, висвердлюють орнамент на шкарлупі, пронизують яйце стрічками і т.п. «Головне, що писанка живе», - каже Роман Пилип.