Куди без стержня патріотизму?Росіяни – наш братній народ стабільно клялися у любові. Ніхто навіть у страшному сні не міг уявити те, що вчинятимуть проти українців терористичні дії. Зрозуміло, що це забаганка їх вождя. Бачите, чоловік хоче втілили в життя якісь імперські амбіції, незважаючи на смерть безневинних людей. Схоже, це ще більше згуртувало українців. Таку тезу засвідчують й цьогорічні вибори Президента України. Також величезну роль у єдності відіграє стержень патріотизму. Твердження навіть сумніву не викликає. Таку рису в людині треба виховувати з ранніх років. Це справа не одного дня, а багаторічна копітка робота. Втім, вона згодом колосальні результати дає, особливо в кризових ситуаціях. Як тільки терористичні вторгнення розпочалися, стартувала кампанія з формування груп громадян для захисту та забезпечення спокою. Це торкнулося й офіційних спеціалізованих установ. Знайшлися такі, що вишукували різні причини, аби уникнути поїздки у точки конфлікту. Більшість таки керувалася стержнем патріотизму. До них належить і Сергій Зорін з Білок, який працює інспектором в органах внутрішніх справ Мукачева.
На лезі неспокою…Коли сказали, що треба їхати на схід країни, Сергій Сергійович Зорін не опирався і не вигадував різних історій. Від Закарпаття у їх групі поїхало близько тридцяти чоловік. Це жителі та працівники офіційних установ Ужгородщини й Мукачівщини. У Львів їхали автобусом, а звідти літаком вже діставалися у Куп’янськ, що на Харківщині. Із собою взяли зброю, бронежилети, каски, словом, все необхідне спорядження. На дорогу туди і назад не витрачали власні кошти. А там були сухпайки, їдальня, житло... Все це безкоштовно. Реалізовували план «Фортеця»: стояли на блокпостах, а також охороняли відділ органів внутрішніх справ Харкова. У їх функції входило забезпечення спокою та правопорядку. За словами Сергія Зоріна, у неспокійній обстановці важлива наявність людини, яка вміло скеровуватиме дії всіх. У їх групі цю справу успішно виконував підполковник міліції Роман Анатолійович Ус. Кожного дня вони проходили інструктаж стосовно поводження як зі зброєю, так і на території загалом. Слава Богу, обійшлося без ексцесів.
У самій колишній столиці нашої країни люди по-різному налаштовані. Сергій Сергійович зізнається, що там багато жителів до них підходили і дарували солодощі. Звичайно, були і такі, що й обурювалися їхньою присутністю, але радикально налаштованих не зустрічав. Все це відбувалося толерантно, звичайно, порівняно.
Всіх поставили на вуха, коли чеченці на вантажівках кордон проривали… Тоді був режим посиленої безпеки. «Таки до нас не добралися. Але, звісно, нерви були, як кажуть, на грані», - згадує учасник АТО…
Білківчанин тридцять сім днів пробув у Харкові. У голові крутилося силенно багато думок. Графік, так би мовити, життя був насиченим. Та за цей час встиг неодноразово сумувати за домівкою. Кажуть, що все пізнається у порівнянні. Як зізнався співрозмовник, більше став цінувати спокій і порядок, глибше розуміти, що таке стержень патріотизму.
Героїв треба знатиВся ця історія не висмоктана з пальця, а базується на реальних фактах. Люди, які гідно виконують свій обов’язок перед Батьківщиною, заслуговують на увагу, повагу тощо. Героїв треба знати, заохочувати, відзначати. Вчинок справжнього патріота Сергія Зоріна не залишився поза увагою. За це він отримав нагороди. Обласний військовий комісар Іван Васильцюн відзначив білківчанина грамотою. У тексті значиться: «За проявлену особисту мужність та героїзм у припиненні й локалізації протиправних дій сепаратистськи налаштованих громадян у зоні конфлікту». Влада міста Мукачова оголосила йому подяку за вагомий особистий внесок у справу боротьби із злочинністю, зміцнення законності та правопорядку, бездоганне виконання службового обов’язку під час несення служби по охороні та обороні адміністративної будівлі міліції у Куп’янську Харківської області. Слава героям…
Іван Степовий