Застосування механізму заборони повернення та звільнення від сплати ввізного мита під час видачі сертифікатів з перевезення (походження) товару EUR. 1 або оформлення декларацій інвойсів (походження) при реекспорті продуктів переробки, передбачено протоколами про правила визначення походження товарів, які є невід’ємною частиною угод про вільну торгівлю, укладених Україною з країнами ЄС, ЄАВТ (Республіка Ісландія, Князівство Ліхтенштейн, Королівство Норвегія, Швейцарська Конфедерація), Республікою Македонією, Республікою Чорногорією.
Так, наприклад, механізм заборони повернення та звільнення від сплати ввізного мита у торгівлі з країнами ЄС встановлено статтею 15 Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року, якою встановлено такі вимоги:
1. Матеріали іншого походження, використані у виробництві товарів, що походять з Європейського Союзу або України, для яких видається або складається підтвердження походження згідно з положеннями Розділу V цього Протоколу, не можуть бути предметом повернення мита або звільнення від сплати мита будь-якого типу в Європейському Союзі або Україні.
2. Заборона в пункті 1 стосується будь-якої домовленості про повне чи часткове відшкодування, звільнення від сплати чи неплатіж мита й митних зборів, які мають еквівалентну дію, застосовних у Європейському Союзі або Україні до матеріалів, які використовуються у виробництві, якщо таке відшкодування, звільнення від сплати чи неплатіж застосовується, формально чи фактично, коли товари, вироблені з цих матеріалів, експортуються, а не коли вони залишаються для використання в цій країні.
3. Експортер товарів, на які поширюється підтвердження походження, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів надати всі належні документи на підтвердження того, що мито, сплачене за матеріали іншого походження, використані у виробництві цих товарів, не було повернене, і що всі митні платежі та збори, що мають еквівалентний ефект, які мають бути сплачені за такі матеріали, дійсно сплачені.
4. Положення пунктів 1-3 цієї статті також застосовуються до пакування в розумінні статті 8(2) цього Протоколу, аксесуарів, запасних частин і знарядь у розумінні статті 9 і товарів у складі набору в розумінні статті 10 цього Протоколу, коли ці елементи мають інше походження.
5. Положення пунктів 1-4 цієї статті повинні застосовуватися до матеріалів лише того типу, до якого застосовується ця Угода.
Тобто, при видачі сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 (або складання декларації інвойс) на продукти переробки, які набули статусу українського походження, в експортера виникає обов’язок зі сплати ввізного мита на матеріали іншого походження, які були поміщені у митний режим переробки на митній території України та використані для виготовлення продуктів переробки.
Аналогічні вимоги містяться в угодах про вільну торгівлю з країнами ЄАВТ, Республікою Чорногорією та Республікою Македонією, зокрема це:
стаття 16 Додатка IV «Протокол про правила визначення походження» до Угоди про вільну торгівлю між Україною та державами ЄАВТ від 24.06.2010;
стаття 15 Додатка II «Правила визначення походження та методи адміністративного співробітництва» до Угоди про вільну торгівлю між Урядом України та Урядом Чорногорії від 18.11.2011;
стаття 14 Протоколу С «Про визначення правил країни походження товарів та методи адміністративного співробітництва» до Угоди про вільну торгівлю між Республікою Македонія та Україною від 18.01.2001.
Державна фіскальна служба України роз’яснила порядок оплати ввізного мита під час оформлення експортерами документів про преференційне походження продуктів переробки (лист ДФС від 13.07.2018 № 21366/7/99-99-19-04-17 у доповнення до листа ДФС від 13.04.2018 № 11112/7/99-99-19-04-17).
Ключовими є наступні моменти:
1. Обов’язок зі сплати ввізного мита на матеріали іншого походження, які були поміщені у митний режим переробки на митній території України та використані для виготовлення продуктів переробки, виникає на момент подання експортером:
- заяви на видачу сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 у порядку, встановленому наказом Міністерства фінансів України від 20.11.2017 №950, або
- митної декларації на реекспорт продуктів переробки - у разі складення експортером декларації інвойс (походження).
2. До графи 44 митної декларації на реекспорт продуктів переробки вносяться відомості про декларацію інвойс (походження).
3. Платником ввізного мита є експортер або його уповноважена особа, яким митницею ДФС видається сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1, або експортер, яким оформлюється декларація інвойс (походження).
4. Сплата ввізного мита за матеріали іншого походження, які було поміщено у митний режим переробки на митній території України, здійснюється шляхом оформлення:
- додаткової митної декларації, передбаченої частиною першою статті 261 Митного кодексу України, до митної декларації, за якою матеріали іншого походження було поміщено у митний режим переробки на митній території України та використано для виготовлення продуктів переробки, або
- оформлення аркуша коригування до митної декларації, за якою було поміщено в митний режим переробки на митній території України матеріали іншого походження, згідно з Порядком оформлення аркуша коригування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 № 1145.
За бажанням декларанта обов’язок зі сплати ввізного мита може бути реалізовано на момент поміщення матеріалів іншого походження у митний режим переробки на митній території України.
ДФС у Закарпатській області