Цього року спортивна громадськість області відзначає 120-річчя від «дня народження» тенісу (20 серпня 2014 р.) на Закарпатті. Цей вид спорту на Срібній Землі, як футбол та гандбол, завжди був у пошані.
Кажуть, що факт — це уперта річ. Починаючи з 1946 року — по сьогоднішній день в області є понад 100 наших земляків, що удостоєні таких високих спортивних звань, як змс, мсмк, мс, заслужені тренери СРСР та України, арбітри міжнародної, всесоюзної та національної категорій з футболу, приблизно 80 — з гандболу і понад 60 закарпатців — з тенісу. До речі, четверо з них входили до всесоюзного рейтингу «10 кращих тенісистів СРСР», що проводився щорічно (1936 — 1991 рр.) у Радянському Союзі. Ось найяскравіші «зірки» закарпатської школи тенісу: М. Мозер, Й. Гагер, Й. Крочко та О. Єгоров.
У рамках святкування ювілею тенісу в області заплановано і проводиться чимало різних спортивних заходів. Один з них відбувся днями.
...Рік тому зупинилося серце чудового спортсмена та гарного тренера-викладача Ужгородської ДЮСШ №1, майстра спорту СРСР з тенісу Василя Лакатоша. Колеги та друзі вирішили провести дитячий турнір його пам’яті. У ньому взяли участь вихованці ДЮСШ обласного центру. Юні спортсмени свої змагання провели (головний суддя Юрій Гомбош) на тенісних кортах стадіону «Авангард».
Учасники грали в одиночному та парному розрядах. В індивідуальній боротьбі серед хлопців святкував перемогу Максим Рішко. Срібну та бронзову нагороди вибороли відповідно Владислав Станинець та Олександр Переганя.
У дівчат кращою стала Дарина Гацош, «срібло» здобула Даніела Скубенич, а «бронзу» — Меліса Галас.
У парному розряді перемогу святкували Гулянич–Пентелеймонов, друге — Дулій–Бенда і третє — Самойлова – Тобіяш.
Переможці та призери були нагороджені відповідною спортивною атрибутикою.
Головний суддя і дитячий тренер із тенісу Юрій Гомбош після завершення змагань сказав вашому кореспонденту: «Перед початком турніру я розповів юним учасникам про свого колегу з яким довелося разом працювати у першій ужгородській ДЮСШ. Про Василя Лакатоша можу розповідати годинами, бо він був справжнім фахівцем і знавцем дитячих душ. Його діти надзвичайно любили, бо він для кожного з них мав свій індивідуальний підхід. Я не пам’ятаю такого факту, щоб він не те, що не прийшов на тренування, а запізнився. Мало, на жаль, тепер таких із якими ти шукаєш зустрічі, аби поговорити по душам, вирішити ту чи іншу проблему. Словом, В. Лакатощ був і Людиною з великої літери і дитячим наставником, як кажуть, від Бога.
РІО