Ганна Дьяченко народилася 29 листопада 1918 року в Сибіру. Із липня 1941-го пішла в армію – навіть збереглося старе фото, зроблене тоді. Війну жінка пройшла аж до самого її завершення. На фронті працювала медсестрою, зокрема в евакогоспіталях – спочатку в Омську, згодом у Берліні, де, пригадує, бачила Рейхстаг… Згодом Ганна Іванівна потрапила в госпіталь у Польщі, де й познайомилася з майбутнім чоловіком Дмитром. Дмитро Іванович був військовослужбовцем, родом із Бєлгородської області. Одружилися влітку 1946-го, а наступного року в подружжя народився син Олександр. За направленням чоловіка разом із сім’єю у 1950 році перевели до Ужгорода, з тих пір Ганна Дьяченко і мешкає тут.
В Ужгороді Ганна Іванівна продовжила працювати медсестрою: спочатку у міській лікарні, потім – у лікувально-санітарному управлінні (тепер – Закарпатський обласний госпіталь для інвалідів війни і учасників ліквідації аварії на ЧАЕС). Її загальний трудовий стаж – 53 роки. Доглядає пані Ганну син Олександр з невісткою Іриною, вони живуть поруч. Часто навідуються й онуки Олександр та Вікторія.
Син Олександр розповів про трудовий шлях своєї матері, а також про те, що за століття їй довелося пережити. Разом із дружиною Іриною показали світлини молодих років і навіть трудову книжку Ганни Іванівни, де безліч записів, перший із яких датується ще 1937 роком. За словами сина ювілярки, навіть коли мама вийшла на пенсію, все одно хворі часто кликали її на допомогу, а Ганна Іванівна радо на це відгукувалася.
Богдан Євстафійович побажав ювілярці здоров’я та щасливих років життя. До дня народження їй виділять фінансову допомогу.
Прес-служба Ужгородської міської ради