Він розповів читачам газети «Неділя Закарпатські новини» що думає про моржування та про Водохрещенські купання.

— Водохреща є і в римо-католиків, і у нас. У одних 6, у інших – 19 січня. Отже, і там, і там – свята вода. Тож що… Бог двічі по ній палицею б’є? Значить, існує якась закономірність. Я захистив кандидатську дисертацію і провів соціологічне дослідження. І в мене вималювалася восьмиконечна арійська зірка.

Тобто, є літнє, осіннє, зимове і весняне рівнодення – як би стабільні періоди і є чотири стрітення: зими з весною, весни з літом, літа з осінню і осені з зимою. Саме в той час відбуваються здвиги у природі і виникають ризики захворювань тих чи інших органів. Я перевів життя людського організму до календарного сонячного циклу. Крім того, є й місячний. Але це вже надзвичайно тонкі речі. Вони є в моїх наукових працях. Наголошу тільки, що Земля зимою на 5 мільйонів кілометрів ближче до сонця, а влітку – на стільки ж далі. Оскільки вісь нахилена, то взимку у нас менше сонячного потоку, а на півдні – більше. Але від чого вода змінюється? Від температури? Ні! Від гравітації. Тож на мене, найбільш правильним є римо-католицький календар. А наш – праведний, але не зовсім правильний. Різдво ж на третій день після зимового сонцестояння настає саме католицьке. Ми до цих пір відзначаємо свято коляди, водимо козу, засіваємо жито. Давні українці жили за сонцестояннями. А вода свята не тільки взимку, але й влітку. Але 6 січня найсильніша гравітаційна взаємодія між Землею і сонцем. Це й є правильне Водохреща. Хоча триває цей період 20 днів, тому ми 19 січня його ще захоплюємо. Дивує інше. Коли людині щось розповідаєш, вона боїться, що від пірнання застудиться, захворіє, а коли починається модний тепер релігійний психоз – страх чомусь зникає. Тож краяни масово йдуть на річку, пірнають, виходять на берег і розуміють, що з ними нічого не трапилося. Значить, нічого не буде й якщо так робити щодня. Це – бар’єр зняття страху.