Відомий телеведучий та шоумен розповів нам за що любить Закарпаття та чому готовий їздити сюди кілька разів на рік. А також про перший візит у 1997 році та улюблені заклади.
Закарпаття мені подобається тим, що туди можна їздити круглий рік.Якщо на море в Україні хочеться влітку, а в гори взимку, то Закарпаття — це ідеально. Там свій класний мікроклімат — взимку не так холодно і влітку не надто спекотно.
Сам Ужгород — це шматочок Європи в Україні. Він інший і неподібний на жодне інше місто в Україні, у нього є цікава історія, душа, атмосфера. І найбільше це диктує не архітектура, а люди – абсолютно сучасні, класні, позитивні. Я зараз кажу не виключно про моїх друзів, а про тих, хто працює офіціантами в кафешках, продавців у магазинах. Мені завжди подобався і сервіс, і обслуговування, і ставлення один до одного на вулиці.
Можна поселитись у самому Ужгороді, бо там є класні готелі й зупинитись в класних локаціях. Кілька днів погуляти вуличками міста, попити кави, бо там вона дуже смачна. Поїсти смачної й недорогої їжі. Бо дійсно — Ужгород підкуповує ще тим, що ціни «не кусаються». Не люблю порівнювати, але це точно не Одеса в туристичний сезон. Коли думаєш, що дешевше з’їздити закордон. В Ужгороді просто беріть будь-який заклад, де сидять місцеві й заходьте — там буде дуже круто і дешево. Там можна знайти й класну європейську кухню, а якщо ви любите колорит — бограч і банош — must taste на Закарпатті.
Щоразу як у мене випадає нагода поїхати в Ужгород — я тішуся. Вперше був десь у 1997 році і він мені настільки зайшов, що повертаюсь туди, як додому. Таке відчуття, що їду на батьківщину — хочеться ходити й посміхатись, пити каву і зустрічатися з друзями. Тому треба правильно для себе відкрити Ужгород у першу поїздку і ви будете туди їздити постійно і з задоволенням. Завжди відкриваю для себе нову кафешку або щоразу повертаюсь, а кількість маленьких пам’ятників, що є на вулицях Ужгорода збільшується. Коли я їду з друзями, що вперше у столиці Закарпаття, то вже починаю сам водити маленькі екскурсії й розповідати про місто. І мені це подобається, бо почуваю себе наче місцевий. Чого тільки варта історія про пам’ятник “Свободці”. Про те, як там проводять “Ужгородську регату” у серпні й поставили малюсінький маяк, бо цього вимагало управління річкового флоту. А вода там по коліно… Ці усі штуки роблять місто атмосферним. Й таких історій там купа. Якщо ви вперше знайдете з ким там провести час, повечеряти смачненьким на даху у “Панорамі” із видом на увесь Ужгород — ви зрозумієте, що закохались у це місто по самі вуха.
У цьому розкішному краї можна знайти смачнющі жаб’ячі лапки. Є село Тур’я Ремети (кілометрів 20 від Ужгорода), де їх готують. Там їх і вирощують, і відсилають на експорт. Дуже смачно. Їжа бомбезна і коштує помірно. Для українського внутрішнього туризму — просто знахідка.
Під Ужгородом я бував у кількох заміських комплексах, де є усе від басейну до дитячих атракціонів, шикарні номери, термальні води, зіп-лайни, рибалка і форель — усе це в затишному лісі, де вистачає тіні. Це дуже круто, бо туди можна спокійно заїхати на тиждень із родиною і класно відпочити за правильні гроші. Я був у 2-3 таких комплексах.
А взимку є шикарні місця з чанами. Це унікальна історія, бо я більше в Україні такого не бачив. Термальні води й ти проводиш час у них, а потім стрибаєш у крижаний струмок. Після цього виходиш, вдягаєш халат і потім спиш як дитя. Відсипаєшся на кілька днів.
На Закарпатті для гурманів треба спробувати усі вина, які там лише можна знайти. Особливо, якщо вам вийде потрапити до господарів, які розливають це домашнє вино і приймають у себе. Або поїхати на озеро Синевир. Поруч є дикий відпочинок і розкішні туристичні бази із комфортом. Можеш у заміському комплексі в горах зловити собі форель і тобі її засмажать, а потім подадуть на тарілках засмаженою. Якщо їхати на авто, то можна зробити зупинку десь у Львові, а потім мінімум на тиждень зависнути на Закарпатті. А тепер ще й тричі на тиждень можна літати із Києва в Ужгород і переліт займає трохи більше години. Потягом також зручно — купа поїздів. Ніч – і ти у найзахіднішій точці України. На будь-який каприз і на будь-який гаманець. Від розкішного відпочинку із перельотами й дорогими готелями до поїзда і ночівлі у зелених садибах в селах, де вас зустрінуть господарі й нагодують від пуза. Усе диктує ваш гаманець. Це підкуповує — ніби з’їздив дешево у Європу.
Коли приїздиш у цей край — одразу звертаєш увагу на акцент.Закарпатський акцент — фосий. Звучить ніби іншою мовою. Якщо просто випадково десь слухатимеш діалог місцевих — легко можна почути, що вони між собою говорять угорською. Те, що Закарпаття космополітичне — йому тільки додає. Є міста в Європі, де багато туристів — їх там не люблять і це відчувається. На Закарпатті місця вистачає усім і тобі раді.
Прозвучить дивно, але на Закарпатті класно шопитись. Наприклад, H&M я там знайшов раніше, ніж він з’явився у Києві. Абсолютно нормальні ціни та є будь-які бренди. Місцеві привозять з-за кордону. Тому, якщо взяв мало речей — раджу сміливо йти поповнювати запаси. Ціни — наче на знижках у Європі.
А потім треба їхати обов’язково ще взимку. На мою думку — Пилипець/Подобовець — це найкращий регіон для катання на фрірайді. Я його просто обожнюю. Пилипець — це японський ліс. Дуже схожий за рельєфом. Там досить важко загубитись, якщо ти не шукаєш пригод на свою п’яту точку. Можна сходити на гору Гимбу і “підірвати цілину”, якою ще ніхто не катався. Це треба робити з гідами, бо Карпати підступні. Треба знати місцевість. Здається, що вони маленькі, але і лавини часто бувають. Тому треба бути дуже обережним. Пилипець і Подобовець — це два регіони катання. Просто переїздиш з одного села в інше. Там є і дорогі готелі, але я раджу зупинятись у місцевих садибах. Неймовірний колорит і смачнюча їжа. Єдине – дивитись прогноз чи є сніг і тоді можна на день їхати. Випав сніг — виїздиш ввечері, зранку о 8.00 ти вже там катаєшся і ввечері на поїзді знову в Київ. І вуаля — зранку ти вже на роботі.
Якщо у вас є біометричний паспорт, то його обов’язково потрібно брати з собою. Ви можете на день спокійно з’їздити в Угорщину чи Словаччину. Провести там одну ніч або навіть просто ввечері повернутись знову в Ужгород. Є озеро Ширава — 40 хвилин від. Або ж 350 кілометрів і ви у Будапешті. Це класний бонус.
Віталій Глагола