Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначаються перш за все Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – Порядок).
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Відповідно до статті 4 Закону, обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на земельні ділянки, зокрема:
1) право власності;
2) речові права, похідні від права власності: право користування (земельний сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
У статті 28 Закону визначено особливості державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності. Якщо земля, що передається, наприклад, в користування, є державною або ж комунальною власністю, то таке право користування реєструється на підставі відповідних рішень органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування.
Під час проведення державної реєстрації права користування на такі землі державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права державної чи комунальної власності за відповідним органом, що прийняв рішення про передачу.
Державна реєстрація права оренди земельних ділянок, право власності на які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку на підставі однієї заяви про державну реєстрацію прав. При чому, державна реєстрація права власності на таку земельну ділянку може здійснюватися без подання орендарем, документів, на підставі яких виникло право власності, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.
Чинне законодавство також встановлює певні особливості державної реєстрації права оренди земельної ділянки, що входить до складу спадщини та яка перебуває в управлінні органу місцевого самоврядування. Рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду такої земельної ділянки може прийматися і у разі відсутності державної реєстрації права власності територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.
Державна реєстрація права оренди земельної ділянки, що входить до складу спадщини та передана в управління, проводиться у спеціальному розділі Державного реєстру прав без державної реєстрації права власності за собою, яка управляє спадщиною, крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано у Державному реєстрі прав. Під час державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку за спадкоємцем або територіальною громадою записи про обтяження переносяться до відповідної частини відкритого розділу Державного реєстру прав.
Завідувач сектору взаємодії з суб’єктами державної реєстрації та підвищення кваліфікації державних
реєстраторів Управління державноїреєстрації Головного територіальногоуправління юстиції у Закарпатській області Любов Дербак