Тому, щоб зробити цей матеріал і зробити його правильно, ми не тільки ретельно підбирали тему, експертів, героїнь та команду. Ми заглибилися в історію української вишиванки та закарпатської вишивки на історичному вбранні місцевих народів, уважно перечитали міжнародний кодекс етики музейної справи та вивчили дискусію українських музейників про дилему між збереженням і просвітництвом. Протягом 3-х місяців ми досліджували, сумнівалися, перевіряли, зважували кожен крок, доповнювали матеріал новими фактами та контекстами.
Ця мультимедійна історія – не просто про історичне вбрання, а в першу чергу, про той код та сакральний зміст, які в це вбрання закладені. Зазвичай, підсвідомо, як результат колективної історичної пам’яті. У випадку із Закарпаттям – це коди унікальності та самобутності, але водночас коди діалогу культур та історій різних етносів.
Жіночий одяг 100-річної давнини боржавських, тереблеріцьких, королевських, турянських, тересвянських та ужанських долинян був зовсім не подібний до вбрання лемків чи бойків, румунів чи угорців, і зовсім не такий як у рахівських гуцулів. Разом з тим, усі вони – поліфонічно перегукуються та вкрай органічні в єдиній композиції історичного вбрання Закарпаття.
Під кожну історичну територію ми знайшли героїню з корінням саме з тієї місцевості, щоб через сучасні образи зануритися в минуле. Спонукати кожного з вас робити те саме.
Окремо ми б хотіли наголосити, що зовсім не агітуємо носити автентичне історичне вбрання. Більше того, закликаємо всіх його берегти та через нього досліджувати своє коріння. З цієї метою в нашому матеріалі є схеми вишивок та їхнє наукове пояснення, яке може стати дороговказом для історичних пошуків та створення реплік історичного вбрання.
Нам видається несправедливим, що багато навіть закарпатців, не те, що немісцевих, можливо, ніколи не бачили цього вбрання та не замислювалися про його зміст. Коли ми створювали цей матеріал, то нас в тому числі мотивували переживання, що всього цього багато хто навіть не бачив, не цікавився, досі ігнорував.
Тому ще одна амбітна ціль цього матеріалу – перенести музей історичного вбрання Закарпаття в онлайн через переосмислення існуючих знань та їхню сучасну інтерпретацію.
Ми його створили спільно з Закарпатським музеєм народної архітектури та побуту. І зараз ми запрошуємо вас до цього нового онлайн-музею, і починаємо з короткого словника, які історичні назви має різний одяг та окремі його елементи на Закарпатті.
Головні убори – хустя, кестиман, шеринка, платок, чепець, весільна косиця, молодицяСорочка – довганя, опліччя, кошуля, заспульниця, ромованка, блузаСпідниці – сукня, віган, сукман, юбкаФартуки – плат, шурц, сапиначка, припиначкаСпідні спідниці – фодрованціВзуття – постоли, бочкори, вербці, чоботи, чіжми, бокончі, топанкиШкарпетки – капчурі, штримфлі, фусикліБезрукавки – лайбик, камізелька, бунда, візиткаВерхній одяг – реклик, уйош, кожух, гуня, сердак, сіракПрикраси – монисто, гердан, силянка, гусошіПояси – окрайка, пасина, тканкаАксесуари – подвійні сумки (бесаги), тайстра, трайстраВоловецький район. БойкиПлечову частину жіночих сорочок бойків Воловеччини оздоблювали поперечною орнаментальною смугою, “наплечником”. В її основі лежав широкий рядок із квіток, який обрамляли вузенькі смужечки, “заснурки” та смуги з “перок”. Основними орнаментальними мотивами виступали чотирипелюсткові квіти, серцевиною яких були квадрати із вписаними в них скісними хрестами. Червоно-синя кольорова гама свідчить про те, що подібні вишиванки побутували в кінці XIX – на початку XX століття.