У місії взяли участь представники дослідницьких організацій, фахівці, що досліджують питання історичної пам'яті, питаннями налагодження транскордонного співробітництва та подолання негативних стереотипів і т.п.
Андрій Каменщеков, представник організації «Nonviolence International», США, координатор міжнародної мережі громадських організацій «Глобальне Партнерство по Запобіганню збройних конфліктів» понад 27 років займається питаннями цивільної миротворчої діяльності в різних регіонах пост-радянського простору, а також координує мережеву діяльність громадських організацій, що діють в цій сфері. «Ця міжнародна мереж, яка об’єднує організації по всьому світу, виникла 15 років тому у зв’язку з рекомендацією Генсека ОНН Кофі Анана. Розпочалося все з конференції громадських організацій, які могли б сприяти миротворчості, потім ці організації об’єднались у партнерство, було створено 15 регіональних об’єднань, - розказав Андрій Каменщеков. - У східну європейську мережу входять ГО з України, Білорусі, Росії, Молдови, Болгарії, Румунії та інші. Мережа – це насамперед обмін думками, інформацією, досвідом. Своєрідний місток між різними міжнародними структурами, які займаються миротворчістю та врегулюванням конфліктів». Мережа також розробляє програми миротворчої освіти, формує громадські місії в різні регіони, щоб вивчити ситуацію безпосередньо на місці.
Ігор Семиволос, керівник Центру близькосхідних досліджень при Академії Наук України, засновник громадянської ініціативи «Українська миротворча школа». Автор ряду публікацій про стан етнічних меншин, трансформації та врегулювання конфліктів в Україні. Проводить заходи на рівні місцевих громад зі створення «образу майбутнього».
«З 1994 року в значній мірі наша робота стосувалася різних конфліктів та їх вивчення, - каже експерт. -- Багато працювали у Криму, вивчали ісламську ідентичність, конфлікти в Криму. В 2014 році після початку війни з українськими та польськими громадськими організаціями утворили ініціативу Українська миротворча школа, які існує 6-ий рік здебільшого на сході на півдні Україні». За словами Ігоря Семиволоса, конфлікти є завжди і вони різні. Стосовно Закарпаття, то в регіоні конфлікти латентні, не ескаловані, і стосуються вони ресурсів та ідентичності. «Через фокус ЗМІ київських здається, що тут ситуація «на межі», але, якщо самому приїхати і пересвідчитися, то не таке все вибухонебезпечне. Скоріше виглядає як певні розділові лінії, які при певних можливостях активізуються, якщо політична ситуація буде несприятливою».
«Мені завжди цікаво були ідентичності, трансформації, те, як вибудовуються громади. Це те, чим ми зараз займаємося на півдні. Ми бачимо, які зміни відбуваються в громадах, які утворилися, бачимо наскільки потужним є процес, який на першому етапі здавався малоперспективним», - розповів Сергій Данилов, Центр близькосхідних досліджень при Академії Наук України. Науковець має досвід роботи з вивчення сприйняття питань «людської безпеки» в ряді регіонів України, що межують з окупованими територіями (Херсонська область, Донецька область).
Сергій Гакман, дослідник, історик, віце-президент благодійного фонду «Громадські ресурси та ініціативи» продемонстрував у прес-клубі виставку «Прості особи непростої історії», мета якої -- сприяти розширенню взаєморозуміння представників різнокультурних спільнот в регіонах зі складною і суперечливою історією. Фотоісторії – це досить простий приклад, який може ефективно працювати і регіонах із складною історією, змішаним населенням, де періодично мінялися кордони, - кажуть експерти.
«Ідея виставки виникла з одного фото. Це фото моєї бабусі, яка народилася в Австро-Угорщині, вийшла заміж в Румунії, жила в СРСР, а померла в Україні. Пройшла через 4 держави, через 4 мови, під час режиму Антонеску сиділа в тюрмі, бо була протестанткою,- розповів Сергій Гакман. – І ми знайшли багато таких історій. Хотіли показати цією виставкою показати,що історія неоднозначна, люди різних етносів, різних доль перетиналися, деякі, незважаючи на обставини, стали відомими і всі вони зробили чимало доброго у світі».