"Перший млинець - нанівець": про те, як народилось нове захоплення

Захопилась в'язанням у студентські роки, в основному це були светри, шапки, шарфи. Першим виробом був білий светр, який переробляла кілька разів, бо клята пройма для рукавів ніяк не виходила. На випускний в університеті вдягла власноруч в'язану сукню. Мені досі здається, що я виглядала достатньо стильно.
Впевнено можу сказати, що любов до рукоділля - то від бабусі. Добре пам'ятаю, як вона постійно щось шила-в'язала - і нам, і односельчанам.

"Просто не могла зупинитися, бо в'язання дуже затягує і заспокоює мене"

Ідея в'язати подушки для інтер'єру з'явилась випадково. У дідовій квартирі, куди переїхали з чоловіком, були якісь диванні подушки - вишиті, але мені аж ніяк не пасували. Тому було прийнято рішення зв'язати наволочки з арановими візерунками (бачила дуже вдалі приклади у h&m, здається). Через якийсь місяць тих подушок розвелось, напевно, не менше десятка - у декретній відпустці було достатньо вільного часу, виявляється.

"В'язані ялинкові іграшки - ідеальний варіант для створення різдвяного затишку"

Якось у грудні, напередодні різдвяних свят, коли вітрини кав'ярень та крамниць вже були прикрашені, ми з колегою гуляли з дітьми десь у центрі міста. Я захоплювалась святковими декораціями і водночас сумувала, що мені така краса, на жаль, не по кишені. На що подруга зауважила, що десь у квіткових магазинах бачила кульки з пінопласту, тому і своїми руками можна спробувати щось зробити.

Після цього і з'явились мої перші ялинкові іграшки. Спочатку однотонні з арановими візерунками, пізніше, коли знайшла у інтернеті жакардові у традиційних біло-червоних різдвяних кольорах (здається, виготовлені двома європейськими дизайнерами), то відразу зрозуміла - ось те, що я шукала! Ці милі олені, коники, сердечка... Ідеальний варіант для створення різдвяного затишку. Звичайно, техніка в'язання жакарду була на той час мені невідомою, але завдяки відеоурокам на ютубі я її опанувала.

Такі іграшки, до речі, мають ще одну перевагу - можна не переживати за їх цілісність після падіння на підлогу. Першими клієнтами, звичайно, стали сестри. З того часу і дотепер незмінним різдвяним декором кав'ярні, де вони варять найсмачнішу в Ужгороді каву, є гілочки, прикрашені моїми іграшками. Правда, цього року, чи то через бажання поекспериментувати, чи під впливом модних тенденцій, я вирішила зрадити біло-червоним традиціям і виготовила спеціально для них набір у нетрадиційній кольоровій гамі.

Мені подобаються ідеї зі створення усіляких еко-ялинок замість справжніх дерев. Не думаю, що запах хвої є вирішальним для новорічного настрою. Щодо мене, то найчастіше я використовую звичайні гілки з лісу, які формою нагадують дерева. Не зрубую їх, а беру ті, що лежать на землі.

"Не іграшками єдиними": завдяки ютубу я опановую нові техніки в'язання

Звісно, моя творчість не обмежується самими лише іграшками. Та й, відверто кажучи, в'язати їх навесні чи серед літа немає особливого натхнення. У ці періоди я зазвичай повертаюсь до своїх улюблених подушок.
Якось сидячи з донькою на лікарняному і гортаючи інтернет, мені у голову прийшла ідея спробувати плести макраме. Я і раніше звертала увагу на чудові елементи декору в інтер'єрі, виконані у цій техніці, проте вона мені здавалась китайською грамотою.

Отже, знайшла в мережі та переглянула кілька уроків для початківців, спробувала - і у мене вийшло! Через кілька днів я вже плела своє перше велике панно, повторюючи, звісно, усі настанови тренерки з відеоуроку. Важко передати, якою була моя радість від того, що навчилась робити щось нове!

"Якщо зранку на зупинці ви побачите дівчину зі спицями в руках - не сумнівайтесь, це я".

Серед моїх робіт у техніці макраме особливе місце займає крісло у стилі бохо, каркас для якого виготовив мій чоловік, який усіляко підтримує мене у всіх творчих починаннях. У одній з кімнат на мене вже досить довго чекає невеликий ткацький верстат, виготовлений ним же (колись я доберусь і до нього). Жоден наш сімейний похід у гори чи у ліс не обходиться без збирання гілок, які слугують потім основою для нового панно чи для світильника, кронштейни для яких також виготовляє Андрій.
Завдяки речам, створеним своїми руками, наша оселя поступово перетворилась на місце, де насправді можна приємно провести час у сімейному колі, куди хочеться повертатись після важкого робочого дня і відпочити від метушні.
Звісно, я працюю, як і більшість людей, по 40 годин на тиждень. Через це часу для творчості залишається обмаль. Тому щойно випадає слушна нагода - одразу беру в руки спиці. Якщо зранку на зупинці ви побачите дівчину з спицями в руках - не сумнівайтесь, це я.

Хюґе (hygge) — це скандинавське слово, яке означає настрій затишку та комфортного спілкування з почуттям благополуччя і задоволеності (з Вікіпедії).