Тобто, їх депутати не покидали своїх фракцій та не входили в інші. На перший погляд – політична стабільність та чи дійсно усі обранці є єдиною командою в реальності?
Більшість із чотирьох, посади облради розподіленіЗа підсумками місцевих виборів-2015 до Закарпатської обласної ради потрапило 6 партій, які утворили, відповідно, шість однойменних фракцій. Розподіл 64 депутатських крісел в історії краю запам’ятається так:
«Єдиний Центр» – 19 мандатів
«Блок Петра Порошенка «Солідарність» – 15 мандатів
«Відродження» – 11 мандатів
«КМКС» Партія угорців України» – 8 мандатів
ВО «Батьківщина» – 7 мандатів
«Опозиційний Блок» – 4 мандати.
Хоча поняття більшості в обласній раді поняття не юридичне, її реальна наявність чи відсутність відображається на стабільності роботи ради. Чи є більшість і хто в неї входить, можна робити висновки з того, представники яких фракцій мають керівні оплачувані посади. Таких в облраді 4 – голова, перший заступник, заступник, голова бюджетної комісії. В головному представницькому органі області ці посади належать фракціям «БПП. Солідарність», «КМКС» та «Відродження». Результати голосувань чотирьох депутатів «Опозиційного Блоку» доволі часто співпадають із згаданими вище фракціями. Наприклад, саме у такому складі фракцій Закарпатська обласна рада у 2017 році не без скандалів прийняла звернення до президента Порошенка із вимогою чи то вносити зміни, чи то ветувати прийнятий закон «Про освіту». Саме в такому складі, знову ж таки не без скандалів, обласна рада вимагала під прем’єра Гройсмана звільнити Ульяну Супрун.
У період із початку роботи 2015 року і до 1 квітня 2020 року кількісний склад згаданих вище чотирьох фракцій не змінився. Відповідно, і на посадах керівництва облради лишилися ті ж люди; до фракцій входять ті ж депутати (за винятком Владіслава Поляка, якого у 2019 році обрано до парламенту).
Та чи це означає, що депутати облради мають реальний зв’язок із партіями, від яких їх обрано до крайового парламенту? Тут питання дискусійне.
По-перше, абсолютна більшість депутатів станом на момент обрання не була членами партій. За даними сайту ЦВК у фракції «Єдиного Центру» на момент обрання із 19 депутатів лише 8 було членами партії; у фракції «БПП. Солідарність» – із 15 депутатів лише двоє членів партії; у фракції «Відродження» із 11 депутатів – 3 члени партії; у фракції «КМКС. Партії угорців України» із 8 депутатів – 2 члени партії; у фракції «Опозиційного Блоку» із 4 депутатів 2 є членами партії.
По-друге, під час останніх парламентських виборів окремі депутати брали участь у виборчому процесі або як самовисуванці, або від команд інших політичних сил. Так, двоє членів фракції «Відродження» Андрій Андріїв та Владіслав Поляк балотувалися до парламенту як самовисуванці; член цієї ж фракції Іван Чубирко сьогодні є очільником обласного осередку «Опозиційної Платформи «За життя» та чинним кандидатом до парламенту(№38 у списку від цієї ж партії). Член фракції «БПП. Солідарність» Мирослав Білецький балотувався до парламенту за списком партії «Українська стратегія Гройсмана». Член фракції «Опозиційного блоку» Віктор Русин напередодні президентських виборів публічно закликав підтримувати кандидата від «Опозиційної Платформи - За життя». Дана ситуація дозволяє зробити припущення, що якщо закарпатські обранці і вірні своїм фракціям, то партіям, за списками яких стали депутатами – не всі. Цілком вірогідно, що обласні обранці у випадку бажання балотуватися восени 2020 стануть учасниками нових політичних союзів.
«Єдиний Центр» став меншим на одну депутаткуПартія, яка посіла на місцевих виборах до облради перше місце, після невдалої спроби сформувати коаліціюза участю фракцій «Батьківщини» та «КМКС.Партії угорців України» оголосила про свою опозиційність.
Фракція «Єдиного Центру» єдина, яка, у порівнянні із 2015 роком, зменшила свій чисельний склад і нині нараховує не 19, а 18 депутатів. У вересні 2017 року депутатка Інгрід Туріс написала заяву про вихід із партії«Єдиний Центр», пояснивши це незгодою із діями представників партії у Мукачеві. У відповідь лідер фракції Золтан Ленд’єл публічно закликав депутатку скласти й мандат. Депутатка Туріс висловила позицію: «Депутатом Закарпатської обласної ради я стала не завдяки представникам цієї сили, а завдяки виборцям, які мене обрали та повірили мені». Голова обласної ради Михайло Рівіс, у свою чергу, запропонував Інгрід Туріс вступити до лав фракції «БПП. Солідарність». Втім обраниця цією пропозицією не скористалася. У листопаді 2017 року фракція «Єдиний Центр» виключила Інгрід Туріс з своїх лав. Станом на 1 квітня 2020 року вона є єдиною позафракційною депутаткою в облраді.
Щодо фракції «Батьківщина», то вона, можна констатувати, більше позиціонує себе як опозиційна. З 7 депутатів 6 станом на 2015 рік були партійними. Серед депутатів фракції – чинний голова обласної організації «Батьківщини» Олександр Кеменяш. До слова, у складі фракцій «Єдиного Центру», «Опозиційного Блоку» та «БПП.Солідарність» немає керівників обласних осередків однойменних партій. Щодо останньої, то, як бачимо, фракція не оновила свою назву відповідно до оновленої назви партії.
Ужгород: фракцій менше, ніж партійЗа підсумками місцевих виборів 2015 року 36 крісел міської ради Ужгорода розділили представники 9 партій. На момент обрання лише 11 депутатів із 36 були членами партій, від яких балотувалися. З початку роботи каденції і до сьогодні в раді нараховується 6 фракцій та є ще 8 позафракційних обранців. Розподіл місць у раді такий:
«Відродження» – 9 мандатів (є фракція)
«ПАТРІОТ» – 5 мандатів (є фракція)
«Блок Петра Порошенка «Солідарність» – 5 мандатів (є фракція)
«Наш край» – 3 мандати (є фракція)
«Європейська партія України» – 3 мандати (є фракція)
«Об’єднання «Самопоміч» – 3 мандати (є фракція)
ВО «Батьківщина» – 3 мандати (фракції нема)
«Єдиний Центр» – 3 мандати (фракції нема)
«КМКС» Партія угорців України – 2 мандати (фракції нема).
«КМКС», яка має у раді лише двох депутатів, фракції не утворила. Щодо «Батьківщини», то її представницю обрано секретарем ради, відтак вона не входить до складу фракції, решту двоє депутатів фракції не утворили (хоча стаття 49 Регламенту дозволяє мати фракцію із двох депутатів). Щодо «Єдиного Центру», в якого є три мандати, то фракції однаково не утворено – ймовірно через втрату відносин із партією. У листопаді 2015 року там заявили про розпуск Ужгородської міської організації партії «Єдиний Центр» (через два роки організацію відновили).
Щодо більшості, то кількість голосів, потрібна для прийняття рішень, у міськраді є. Як правило, за «робочі» рішення щодо життєдіяльності міста без особливих дискусій голосують усі депутати. А от щодо «делікатних» земельних питань чи приватизації муніципальної нерухомості, то інколи більшість може бути і ситуативна – залежно від певних внутрішніх домовленостей. Якщо взяти «земельні» питання лютого, то, наприклад,«земельний» проект рішення №1966 (дозвіл на підготовку безкоштовної приватизації муніципальних ділянок) вдалося прийняти завдяки голосам депутатів фракцій «Відродження», «БПП «Солідарність», «Європейської партії України», «Наш край» та позафракційних депутатів. Як правило, саме у такому розкладі в Ужгороді голосується за «земельні» чи «майнові» питання. У цьому контексті як опозиційна чітко позиціонує себе фракція «Самопомочі», можуть не дати голосів і у фракції «ПАТРІОТ».
Цікавою в Ужгородській міській спостерігається ситуація у представників від партій «Батьківщина» та «БПП. Солідарність». Щодо першої, то її представниця – Андріана Сушко, як уже згадано, є секретаркою ради, тобто – представницею керівництва міста. Натомість інший депутат, обраний від цієї ж партії, Віктор Щадей – позиціонує себе як опозиціонер, періодично публічно обвинувачує мерію міста у різних махінаціях, а у липні 2017 року повідомив про свою причетність до питання висловлення недовірі міському голові з боку депутатського корпусу (яке, в підсумку, не було включено до порядку денного).
Щодо «БПП. Солідарність», то простежується синхронне голосування 4 депутатів фракції, у тому числі – за «земельні» і «майнові» питання. А от п’ятий депутат – Роман Богуславський, здебільшого не голосує за рішення, пов’язані із розподілом землі та майна. В кінці 2016 року він публічно звинуватив колег у голосуванніза сумнівні земельні рішення. Разом з тим, як бачимо, формально депутат Богуславський й далі лишається членом фракції.
Протягом майже 5 років депутати Ужгорода не змінювали своєї фракційної приналежності, не ліквідовували і не створювали фракцій нових. Але враховуючи наближення місцевих виборів і утворення нових політичних союзів, все ще може змінитися. Тим більше, що окремі рішення в Ужгородській міській раді приймаються ситуативною більшістю, а чимало депутатів втратили свій зв’язок із партіями, від яких були обрані.
За додатковою інформацією звертайтеся:
Ярослав Гулан, координатор спостереження за виборами Громадянської мережі ОПОРА у Закарпатській області