Був вихідцем із села, часто спілкувався зі старожилами. Ще з дитячих років спостерігав за традиціями, які й визначили його подальший життєвий шлях – став етнографом.
А оскільки скоро День святого Юрія (6 травня), ми знайшли цікаві факти в його працях, які публікуємо вперше. Отже, цей празник, за словами Ф. Потушняка, є також святом джерел і річок – уже можна вперше купатися. Кожен повинен це зробити, щоб не хворіти упродовж року. Це був цілий ритуал: молодь збиралася купатися, а також улаштовувала забави, які в чомусь нагадують ті, що проводять на Івана Купала. Звичай взаємного поливання водою у Великодній понеділок і вівторок є в деяких місцевостях, пише дослідник. Так чинять і на Юрія. В селі Богдан Рахівського району кажуть: «Щоб ви були такі веселі, як весна, ситі, як осінь. Щоб мали так багато, як сята земля».
Поливання всюди має одну мету – аби бути здоровими. Вода в цей день має особливу силу. «Хто не був поливаний на Юрія, то нападе на нього короста. Жиди, на яких дуже часто вона нападала, стараються, щоб їх полили», – пише дослідник. Те саме значення має й Великоднє, різниця тільки в часі. Всі ці ознаки є доказом того, що первісно поливальним днем у нас було саме свято Юрія. А звичай на Пасху прийшов до нас від римо-католиків, вважає Ф. Потушняк. Хоча зустрічається і в Україні.
На Юрія величають і вогонь. «Подекуди затримався звичай запалювати в цю ніч великі ватри й переганяти через полум’я худобу. Ще розкладали їх на подвір’ї, туди кидали зелень, аби відлякувати босоркань. Також і тоді, коли худоба перший раз виходить із хліва, з кошари, коли її виганяють на полонину», – йдеться в дослідженні. Стадо також оббігають із вогнем, щоб не мати страху, щоб босоркані не могли відібрати від корів молоко. В усіх слов’ян св. Юрій вважається захисником маржини та пастухів. «Коли худоба перебуває на полонині, то там теж повинен горіти вогонь із першої ватри, запаленої на День Юрія. Вівчарі знають, як берегти грань у попелі, що й за кілька днів не загасне. Полум’я біля вівчарської колиби вважається святим, у нього кладуть дрова з бука й дуба. Вівцеводи уважно сторожать, щоб туди не потрапила крихітка з молока, бо це недобре, – пише Потушняк. – Чужого вівчаря біля колиби пильно вартують, щоб не вкрав вуглинку з ватри. В гіршому разі можуть його й палицею покарати. Цей вогонь оберігає стадо від чар, які походять від ворожих пастухів, демонів та інших природних і людських факторів. Нечисті духи в присутності полум’я не мають тієї сили, ніж за темної ночі. Ватра, лампа, свічка, вуглинка в люльці охороняють людину».
Федір Потушняк зауважує, що на День Юрія, а також на Зелені свята ворота прикрашають березою, гілками з липи. Це величання духа дерев, животворної сили в них. На Юрія збирають і чудодійне зілля, щоб допомогти худобі.
Ілля ГРИБАНИЧ, науковий співробітник обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького